Період – 2-4 роки

Малюк починає почувати себе особистістю, зароджується самоцінність і самооцінка, з’являється бажання трохи відокремитися від батьків. У мові  все частіше звучить «Я».

Прояви:

1. Все не так!

2. Не заважай, я сам/сама

3. Я головна/головний

Як бути батькам?

1. Проявляйте любов у словах, інтонації, обіймах

2. Грайте з малюком

3. Розмовляйте

4. Має бути єдина лінія поведінки (мама й тато підтримують один одного у дозволах і обмеженнях; обгрунтовуйте обмеження малюку)

5. Дозволяйте більше, ніж раніше, однак встановіть межі там, де це потрібно

6. Не порівнюйте свого малюка з іншими. Пам’ятайте! Самоцінність і самооцінка дитини на етапі формування

7. Будьте гнучкими з малюком, але не дозволяйте йому маніпулювати

8. Не агресуйте, будьте доброзичливими і терплячими

9. Давайте малюку час заспокоїтися

10. Дбайте про комфорт малюка.

Сюжетно-рольова гра – образна гра за певним задумом дітей, який розкривається у розіграних подіях та ролях.

Природна потреба дитини. Через і завдяки сюжетно-рольовим іграм дитина пізнає світ, вчиться діяти активно і самостійно, наповнювати проведений час змістом і радістю. У грі розвиваються емоційна і вольова сфери, формуються почуття дитини, моральні принципи.

Допомагає формуванню і розвитку у дитини психічних процесів:

-мислення

-мовлення

-уява

-увага

-пам’ять

-воля

Відіграє важливу роль у формуванні базових рис особистості:

-самостійність

-товариськість

-щирість, дружелюбність і доброта

Орієнтовна тривалість гри:

Молодші дошкільнята – 10-15 хв.; діти середнього дошкільного віку – 40-50 хв.; старші дошкільніта – кілька годин і навіть днів

Батькам:

1. грайте з дитиною і давайте їй можливість грати самостійно, з іншими дітьми та дорослими

2. давайте можливість проявляти емоції: говорити, кричати, співати, танцювати, бігати тощо

3. пропонуйте дітям цікаві сюжети для ігор, придумуйте нові ситуації.

Суттєвою характеристикою дитячої творчості є відсутність внутрішніх бар’єрів, які породжують скутість, ускладнюють творчість. У дітей наявний самоконтроль, але він спрямований на процес, а не на якість творчого продукту.

У дошкільному віці дитяча фантазія безмежна! Діти мають природну здатність фантазувати, експериментувати й досліджувати. Сильний творчий потяг запалює у дітей бажання вчитися і розвиватися у різних напрямках.

Стадії формування дитячої творчості:

-наслідування (повторює за іншими)

-творче наслідування (вносить елементи новизни у творчий процес)

-репродуктивна творчість (бере за основу інуюче, але істотно переробляє, змінює)

-справжня творчість (створює нове)

Основні характеристики дитячої творчості:

1. оригінальність (здатність дитини нестандартно мислити і діяти під час ігор та творчих видів діяльності)

2. семантична гнучкість (словесна гнучкість мислення проявляється у дітей як підвищена чутливість до мовлення, як мовленнєва творчість – утворення нових слів, рим тощо)

3. образна адаптивна гнучкість (найтиповіша форма прояву творчості у дошкільнят – здатність дитини виділяти функції об’єкта таким чином, щоб побачити у ньому нові можливості)

4. стихійна гнучкість (здатність знаходити різноманітні ідеї у дещо обмеженій ситуації)

Як проявляється дитина у творчості?

• проявляє позитивні почуття і радісні емоції
• стає уважною, сконцентрованою і зацікавленою
• ініціативною та активною
• використовує різноманітні матеріали для творчої діяльності
• продукує нові ідеї поєднання і використання різних елементів та предметів творчості
• фантазує, мріє, грає, озвучує героїв, співає, танцює тощо

Зазвичай дитина виявляє більший інтерес до однієї із сфер: ліпка, малювання, конструювання, музика, танці тощо.

Це базові пізнавальні процеси, які найактивніше розвиваються у дітей дошкільного віку (від молодшого до старшого). Вони закладають основу утворення та розвитку вищих психічних функцій:

-пам’яті

-уяви

-мовлення

-мислення

Відчуття і сприйняття формуються у дитини найпершими з-поміж усіх пізнавальних процесів, і саме за їх допомогою дитина отримує знання про навколишній світ.

Психотип дитини залежить від сприйняття. Існує 4 типи:

1. діти-візуали (основну частину сприймають через органи зору)

2. діти-аудіали (слух – головний канал сприйняття для цього психотипу)

3. діти-кінестетики (відчуття потрібні, як повітря)

4. діти-дигітали (логічне і детальне осмислення притаманні цьому психотипу)

Батькам: як визначити психотип Вашої дитини?!

Запропонуйте дитині зіграти у гру. Хай уявить себе у лісі та опише свої відчуття. Візуал у першу чергу розкаже про побачене: дерева, небо, сонце, стежки. Аудіал – акцентуватиме увагу на звуках, які йдуть від пташок, шелесту листя, шуму дощу. Кінестетик відчує свіже повітря, листя під ногами. Дигітал міркуватиме, де знайти компас, карту, інші підказки, щоб вийти з лісу.

Радимо батькам з’ясувати психотип дитини, щоб ефективніше у наступному вибудовувати навчальний процес. При цьому не забувайте про необхідність занять для загального розвитку дитини. Це допоможе виявити прихований творчий та інтелектуальний потенціал.

Від 3-х до 6-ти років на розвиток пам’яті впливає не тільки вміння говорити, а й уміння розповідати історії. Діти краще запам’ятовують події із сюжетом. Пам’ять дошкільняти налаштована на запам’ятовування яскравих деталей і створення із них захоплюючих історій.

Вказаний віковий період дуже сприятливий для того, щоб активно знайомити дитину з різноманітними кольорами, цифрами, алфавітом тощо. Вказана інформація швидко засвоюється дитиною і зберігається у короткостроковій пам’яті, і дитина докладає зусиль, щоб згадати її за потреби. Згодом цей процес стає автоматичним і перетворюється на знання про предмети і явища.

ЩОБ РОЗВИНУТИ ПАМ’ЯТЬ!?

1. Розповідайте дитині історії і заохочуйте її робити теж саме, задаючи прості питання: «Що ти їв/їла в садку на обід?», «У яку гру грали на дитячій площадці?»

2. Згадуйте разом деталі подій, допомагайте дитині у пошуках загублених іграшок.

3. Проговорюйте, виявляйте інтерес до дитячих проблем і співпереживайте

4. Придумуйте мелодії і рими. Застосовуйте цікаві прості аналогії. Допоможіть дитині таким чином запам’ятовувати назви предметів, явищ, цифри, букви.

5. Ознайомлюйте дитину з ключовими правилами безпеки через розповіді та ігри, під час спільних прогулянок

6. З 5-ти років потроху навчайте дітей читати і рахувати. НЕ ПЕРЕВАНТАЖУЙТЕ!

7. Не нав’язуйте дитині інформацію для запам’ятовування, хай джерелом будуть її захоплення та інтереси

8. Візуалізуйте. Пропонуйте дитині намалювати подарунок, який вона хоче на найближче свято

9. Підказуйте. Залишайте речі біля місць, з якими пов’язані певні побутові справи дитини

10. Розбивайте завдання на частини. Давайте вірші уривками.

УВАГА – один з важливих показників оцінки психічного здоров’я у дошкільнят, здатності отримувати і накопичувати нові знання.

Уважність означає підключення пам’яті, сприйняття та інших психічних процесів, тому доцільно їх тренувати паралельно.

Упродовж дошкільного віку увага стає більш зосередженою і стійкою. Молодші дошкільнята можуть грати в одну гру 30-50 хв., у 5-6 років – тривалість гри збільшується до 2-х годин.

Основна зміна у процесі розвитку уваги дошкільнят полягає в тому, що вони вперше починають керувати нею, свідомо спрямовувати її на предмети та явища. Довільна увага починає формуватися завдяки включенню дорослими дошкільника у нові види діяльності, спрямуванню й організовуванню його уваги, в результаті чого дитина пізнає способи, використовуючи які, вона надалі починає сама керувати своєю увагою.

ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ: навчити дитину направляти зацікавленість у потрібне русло (підключати довільну увагу). Це допоможе стати більш зосередженою, зібраною, допоможе розподіляти і перемикати увагу.

ЩО ПОТРІБНО ДЛЯ РОЗВИТКУ У ДИТИНИ УВАГИ:

– точне розуміння задачі і збереження в пам’яті правил (багаторазове повторення вголос як дорослим, так і дитиною)

– звичні та сприятливі умови (для тренування уваги важлива відсутність сильних подразників: сильних звуків, зайвих шумів тощо)

– рух від простого до складного (не навантажуйте дитину одразу складними завданнями, поступово йдіть від простого до складного)

– удосконалення самоконтролю (розвивайте здатність дошкільника контролювати свої дії, пояснюйте завдання та хід їх виконання).

Довільність і воля мають високу значимість для формування особистості дитини.

Діти до 5-ти років, як правило, підпорядковують свої дії ситуативним обставинам, а не слову.

У дошкільному віці проходить становлення довільної дії. Дитина оволодіває:

1. Цілеспрямуванням

2. Плануванням

3. Контролем

Довільна дія починається з встановлення цілі.

Діти 3-х річного віку все частіше оперуються мотивами. Вони змінюються один одним, зміцнюються або вступають у конфлікт. У даному віці складаються співвідношення мотивів одного з одним. Виділяється ГОЛОВНИЙ МОТИВ, який обумовлює поведінку дошкільника, підпорядковуючи собі інші мотиви.

У дошкільника цільовий компонент вольової дії розвивається в напрямі:

самостійності

креативності

ініціативної постановки цілей

Однією із умов розвитку довільності в дошкільному віці є організація самостійної осмисленої діяльності дитини, що передбачає послідовну активізацію:

1. Позиції дорослого над дитиною

2. Постановку дитини в активну позицію

3. Постановку дитини в позицію над дорослим у спільній діяльності

4. Постановку дитини в позицію над ситуацією

Довільна поведінка дитини розвивається в нерозривній єдності з волею дитини: кожен етап розвитку довільності передбачає становлення нових мотивів, які спонукають до оволодіння своєю поведінкою

Прояви:

1. Поява здатності до гальмування рухової активності

2. Здатність відкладати задоволення (підкріплення)

3. Становлення здатності стримувати сильні емоції

4. Можливість вести себе відповідно до вимог ситуації

ВАЖЛИВО! Відносини з дорослими та однолітками. Розвиток довільності та волі відбувається разом із дорослим та ровесниками – через спілкування, спільні діяльність та переживання. Взаємодія із іншими людьми дає можливість вибудовувати цілі і досягати їх.

Дошкільний вік є базовим періодом становлення особистості дитини, формування її світосприйняття.

На формування особистості дошкільника впливають:

1. основні види діяльності

2. розвиток мовлення та пізнавальної сфери

3. розвиток самосвідомості й самооцінки

4. розвиток спонукальної сфери, динамічної і змістовної сторін емоцій та почуттів

На 4-му році життя дитина знає своє ім’я, прізвище, стать, вік, ставить запитання про свій організм, позитивно відгукується про себе.

У 5 років дитина починає усвідомлювати свої вміння, знання, оволодіває уявленнями про деякі особливості свого огранізму, призначення органів. Усвідомлює свої стани, настрої, бажання, вміє ідентифікувати свої дії з діями інших людей («Я …так само, як…», «Ми ….з ….. вміємо….»).

З 6 років поглиблюються уявлення про себе, виникає почуття самоповаги, власної гідності, розвиваються вміння самоконтролю та саморегулювання дій і стосунків з оточуючими, ієрархія мотивів. Дитина говорить: «Я мрію…», «Я думаю…», «Я хочу…» тощо.

Наприкінці дошкільного віку оцінні судження про навколишнє, про себе поступово стають усе повнішими і розгорнутішими. У самооцінці дошкільняти вже знаходять відображення почуття гордості та сорому, виникає активне ставлення до власних емоцій.

ВІДБУВАЄТЬСЯ УСВІДОМЛЕННЯ СВОГО «Я» В СИСТЕМІ ЛЮДСЬКИХ СТОСУНКІВ.

ОСОБЛИВА РОЛЬ! Люди, які оточують дитину, передусім БАТЬКИ.

ПРИНЦИП ПОБУДОВИ ВІДНОСИН ІЗ ДОРОСЛИМИ: ПІДКОРЕННЯ.

У стосунках дошкільнят із ровесниками найтиповішим є кооперативно-змагальний рівень спілкування – спілкування, під час якого діти стійко прагнуть досягнення загальної ігрової мети, ставлячись до партнерів як до суперників у спільній грі.

У дошкільному періоді у дитини формується стійкий інтерес до взаємодії з іншими дітьми, обумовлений ускладненням гри та розширенням сфери соціалізації дошкільника.

ПРИНЦИП ПОБУДОВИ ВІДНОСИН: РІВНІСТЬ

РІВНІ ВЗАЄМОДІЇ ДОШКІЛЬНЯТ (за М. Партен):

1. паралельна гра (3 роки): паралельне виконання ігрових дій з однаковими іграшками; спроби взаємодії ще відсутні

2. асоціативна гра (3,5 – 4,5 років): часткова взаємодія із розподілом іграшок; координація ігрових дій відповідно сюжету ще відсутня

3. спільна гра (з 4,5 років): підкорення єдиногму сюжету та правилам гри; постійна взаємодія та узгодженість впродовж гри.

ПСИХОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ СПІЛКУВАННЯ З ОДНОЛІТКАМИ:

1. формування навичок соціальної взаємодії

2. вдосконалення здатності підтримувати розмову та ділитись інформацією

3. вироблення комунікативної гнучкості

4. становлення самооцінки шляхом порівняння себе з іншими дітьми

5. розвиток емпатії, здатності до турботи.

ВАЖЛИВО ДЛЯ ДИТИНИ: не просто наслідування дій дорослих, а якісне виконання побутових процесів.

В кінці 3-го року життя дитина усвідомлює значущість результату своєї праці. Таке усвідомлення виникає у зв’язку з прагненням дитини отримати схвалення дорослого, привернути його увагу до своїх досягнень.

Зростає бажання дитини діяти самостійно, що стимулює її оволодівати новими знаннями та навичками у побуті.

У цей період починає формуватися орієнтація на якісний результат, на розуміння його важливості для оточуючих – для близьких дорослих, інших діток.

Діти звертають увагу на критерії оцінювання дорослим якості виконання дій по самообслуговуванню:

1. погано вимив руки, бо не користувався милом

2. неправильно розклав іграшки, коли прибирав у кімнаті

3. не так склав одяг та ін.

Ці критерії поступово дитина починає використовувати для оцінки дій однолітків

ПОРАДА: йдіть від зворотнього! Підказуйте, а не критикуйте!

Підтримуйте бажання дитини допомагати у побутових справах: прибрати у квартирі, попрасувати речі, приготувати вечерю, полити квіти, вигуляти домашнього улюбленця тощо.

Підкреслюйте важливість праці дитини!

Включення дитини у працю дорослих і визнання її значущості допомагає формуванню здатності до самообслуговування, мотивації до суспільно важливої праці, освоєнню нових навичок та вмінь, і як результат – позитивно впливає на проявлення у дитини власного «Я».

Із здатністю обслуговувати свої побутові потреби з’являється бажання активно допомагати оточуючим. Підтримуйте прагнення дитини допомагати іншим людям!

ВИ (БАТЬКИ) і ВАШІ ВЧИНКИ – КЛЮЧОВИЙ ПРИКЛАД ДЛЯ ВАШОЇ ДИТИНИ!

Під час спілкування з дитиною дотримуйтеся принципів:

1. Безумовне прийняття (КЛЮЧОВИЙ ПРИНЦИП)

Любіть дитину просто так, за те, що вона є!

2. Пам’ятайте про правило «Перших трьох хвилин»!

Завжди зустрічайте дитину з величезною радістю (у перші хвилини зустрічі дитина «видає» все, чим хоче поділитися з вами)

3. Створіть приємні ритуали з дитиною!

Обіматись (або) і цілуватись при зустрічі, перед сном або зранку. Ходити разом в якийсь день або вечір в улюблене місце. Робити разом улюблену страву та ін.

4. Допомагайте обережно!

Не втручайтеся в справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить допомоги! Своїм невтручанням Ви повідомлятимете їй: «З тобою все в порядку! Ти, звичайно, впораєшся!»

Вказуйте на помилки дитини з особливою обережністю! Робіть зауваження на фоні загального схвалення!

5. Говоріть із дитиною!

Відповідайте на запитання. Задавайте питання. Прояснюйте, що погано, а що добре.

6. «Давай разом!»

Якщо дитині важко, і вона готова прийняти Вашу допомогу, обов’язково допоможіть!

Не відмовляйте постійно і часто у проханні дитини щось зробити разом!

У спільних заняттях з дитиною уникайте «керівних вказівок»!

7. «А якщо дитина не хоче?»

Використовуйте доброзичливий тон спілкування!

Позиція «над» ускладнює порозуміння з дитиною у момент протесту і небажання щось робити

8. Ставтеся з розумінням до потреб дитини з урахуванням віку і розвитку особистості дитини!

9. Поважайте вподобання і заняття дитини!

НЕ ВАРТО:

– Подавати дитині поганий приклад

– Порівнювати дитину з однолітками

– Давати широкі загальні накази: «Тобі краще поводитись добре!»

– Винуватити дитину в чомусь. «Ти – поганий (погана)!» замініть «Мені не подобається як ти поводишся»

– Кричати або погрожувати

– Брехати чи казати напівправду

– Мовчати, коли слід виразити сильні почуття (мовчання лякає і збиває дитину з пантелику)

– Погоджуватись у всьому із дитиною

– Надмірно опікати

– Підкуповувати дитину матеріальним.