Народження дитини — це хвилююча подія, яка має суттєвий вплив на життя батьків. Після появи дитини змінюються звички, розпорядок дня, обстановка у будинку і побут

1. Позбавтеся ілюзій. Діти різні. Помилки неминучі, і краще навчитися приймати їх зараз та зрозуміти, що ідеальних батьків не буває

2. Не поспішайте. Тепер ви будете робити все набагато повільніше. Дайте собі час пристосуватися до того, щоб стати мамою

3. Не забувайте приділяти час собі. Відвідайте уроки пренатальної йоги (відмінний спосіб розслабитися і познайомитися з мамами-однодумцями). Крім того, після пологів ви будете однозначно недосипати, тому це ідеальний час, щоб разом його ліниво провести та виспатись

4. Чесно поговоріть зі своїм чоловіком про батьківські обов’язки та домашні справи й про те, як їх варто розділяти. Відсутність емоційної та практичної підтримки може спричинити проблеми у відносинах

5. Подумайте зараз про свою підтримку. Психологічну підготовку до вагітності та народження малюка можуть забезпечити ваші рідні та друзі. Спілкуйтеся з однодумцями та майбутніми батьками, ознайомтеся з групами/курсами для вагітних. Поєднайте це з хоббі, наприклад, з пренатальними вправами. Це збереже ваше здоров’я і фізичну форму, а також дасть можливість знайти знайомих з такими ж інтересами

6. Попри забобони (у більшості цивілізованих країн світу вони відсутні) є сенс заздалегідь купити необхідні речі для пологового будинку та на перший час все необхідне для дитини. Така «підготовка» принесе вам позитивні емоції та збереже купу нервів після народження дитини. Однак у цьому питанні прислухайтесь до себе і відштовхуйтесь від власних відчуттів і переконань

Загалом, щоб максимально комфортно «пережити» вагітність та пологи, необхідно до цього процесу віднестись  із розумінням. Основне, що жінка хоче, щоб її чули, бути впевненою у тому, що її люблять, цінують, поважають, чоловік реагує на її потреби. Любов своїх близьких і свою майбутня мама передає дитині. Емоційний стан дружини під час вагітності є основним. Тому майбутній тато має підтримувати дружину і допомагати їй.

Період: 1-2 місяці

Криза новонародженості – особливий період у психічному розвитку дитини, який характеризується психологічними змінами, що виражені у позбавленні дитини основних засобів спілкування з дорослими, безпорадності, переході від пренатального до постнатального розвитку.

Прояви:

1. Безпорадність дитини, абсолютна залежність від дорослого

2. Відсутність поведінки, дитина проявляє лише інстинктивні її форми – безумовні рефлекси

3. Дитина відокремлена фізично від матері та поступово починає зливатися із соціальним життям людей, що її оточують

Що робити батькам:

1. Організовуйте життя немовляти в усіх аспектах: годування, купання, безпечний простір тощо

2. Створюйте передумови для нових вражень: розмовляйте не дуже голосно, погладжуйте, співайте пісеньки, читайте книжки, включіть приємну тиху музику

3. Беріть часто на руки та пам’ятайте, що емоційний стан дитини залежить від вашого настрою

4. Надайте перевагу грудному вигодовуванню

5. Гуляйте на свіжому повітрі

З ростом і розвитком інстиктивні форми поведінки зникають, що відкриває можливості для формування нових (соціальних) форм поведінки.

Передумовою формування умовних рефлексів є зорове і слухове зосередження.

Грудне вигодовування має надзвичайно велике значення для повноцінного розвитку дитини:

1. контакт з мамою

2. звичні запахи та смаки

3. тілесний комфорт

4. задоволення рефлексу смоктання

5. почуття безпеки

6. джерело харчування та життя

7. налагодження всіх функцій організму, становлення і розвиток імунної, нервової та ендокринної систем

8. психологічне спілкування з дитиною та джерело любові.

За рахунок прикладання дитини до грудей в перші півгодини після пологів малюк значно легше переживає “пологовий стрес”.

Перевагами грудного вигодовування для мами є:

1. підтримання психологічного контакту з дитиною;

2. профілактика післяпологової депресії;

3. швидке відновлення у післяпологовому періоді, як фізіологічно так і психологічно;

4. час для відпочинку і контакту з малюком.

Коли дитина на грудному вигодовуванні, вона достойно проходить, так званий в психології, ручний період. Малюк є частиною маминої життєдіяльності, активним її учасником, а це, в свою чергу, дає йому можливість швидше адаптуватись після народження і повноцінного розвитку в подальшому.

Будьте уважними до своєї малечі, спостерігайте за мовою її тіла і плачу, щоб ваша дитина зростала з відчуттям безпеки, всебічно здоровою особистістю.

Малюк – частина родини та його розпорядок дня повинен бути синхронізований із вашим та має бути комфортним для усієї родини.

Режим дня дитини першого місяця життя

Годування та сон. Сплять діти у цей період  близько 20 годин на добу, тому найголовніше для малюків – це годування.  На інші справи у дитини залишається мало часу, та  це не означає, що вони не важливі.

Прогулянка з немовлям:  це перебування дитини на свіжому повітрі, де є доступ сонячних променів до шкіри малюка. Вам не обов’язково йти на вулицю. Малюку у перший місяць життя достатньо просто спати на свіжому повітрі, наприклад, на балконі.

Гігієнічні процедури. Дитині до 1 місяця важливе купання. Купати малюка потрібно кожен день, але не обов’язково на ніч, тому що деякі діти занадто збуджуються під час прийняття ванни і потім їм дуже складно заснути..

Ігри в цьому віці займають щонайменше одну годину на добу. Гра в такому віці це –  спілкування матері і татуся з малюком, звичайна розмова позитивно впливає на розвиток дитини: малюк набуває перших розмовних навичок, вчиться реагувати та проявляти свої перші емоції. Також малюкові щодня необхідні базовий масаж і легка гімнастика.

Режим дитини від 1 до 6 місяців

Це період більш інтенсивного розвитку дитини. По-перше, змінюється режим годування. В принципі, він уже усталений, проте дитина самостійно починає робити більш тривалі перерви між прийомами їжі. Мама не повинна впливати на це, не варто змушувати дитину їсти, якщо вона не виявляє бажання. Здорові діти, як правило, самі регулюють об’єм їжі і режим харчування.

Сон: денний стає менш тривалим, а нічний може трохи збільшитися. Хоча і це не безперечна закономірність. Якщо дитина переплутала день із ніччю, можна трохи підкоригувати режим, скоротивши денний сон, щоб малюк міцніше спав уночі. В такому випадку зменшувати тривалість денного сну треба поступово – по 5-10 хвилин щодня, щоб не викликати в дитини стрес.

Для того, щоб мінімізувати ризики випадкової дитячої смерті, потрібно класти дитину спати на спині, як вночі, так і вдень. Використовувати подушки і ковдри не рекомендується – вони можуть нести загрозу життю дитини. З ліжечка потрібно прибрати всі іграшки, оскільки їх випадкове падіння на дитину, особливо коли мами немає поруч, також вкрай небезпечне.

У кімнаті, де спить малюк, варто підтримувати вологість в межах 50-70%, а також комфортну температуру повітря – 22-24 градуси.

Ігри: із віком кількість часу на ігри та прогулянки збільшується, який необхідно використовувати правильно. Створіть малюкові умови для фізичної активності. До 4 місяців у дитини вже повинен бути свій куточок для ігор. Намагайтеся частіше викладати дитину на живіт.

Прогулянки: це не тільки сон на свіжому повітрі, а й активне дозвілля. Якщо дитина не хоче спати на вулиці, не заколисуйте її, нехай малюк розглядає навколишній світ і набирається вражень.

Купання: в цьому віці може тривати по 30-40 хвилин. Діти купаються із задоволенням, втомлюються і дуже добре сплять після водних процедур. Можна починати загартовувати дитину, зменшуючи щотижня на градус температуру води під час купання – з 37 можна поступово знизити до 32-30 градусів. Не потрібно боятися купати дитину, якщо у неї ще є прищіпка на пуповинному залишку. Це абсолютно безпечно. Якщо новонародженому в день виписки було зроблено щеплення БЦЖ, то купання дозволене буквально наступного дня.

Соціальний розвиток першого року життя     

Провідною діяльністю для цього віку є  безпосереднє емоційне спілкування дитини з дорослими. Для повноцінного психічного розвитку немовляти важливим є позитивний характер спілкування, тобто переважання емоцій радості, задоволення. Позитивні емоції є тонусом для її психічного здоров’я та стимулом для пізнання світу. Недостатність позитивного спілкування немовляти з дорослими викликає у нього прояви дитячої шпитальності (відставання фізичного та психічного розвитку, спричинене дефіцитом позитивного спілкування із значимими дорослими

З 6 місяців провідною для психічного розвитку немовляти є потреба у враженнях. З 8-ми місяців до 2-ох років допитливість дитини досягає максимуму.

Розвиток мовлення: немовля під час взаємодії з батьками, починає емоційно реагувати у відповідь на їх мовлення, а згодом і розуміти слова. Поступово дитина починає проявляти власну ініціативу у спілкуванні за допомогою міміки, виразних рухів, звукових інтонацій та гуління (звуки «еее», «ааа» тощо).

Після 6 місяців малюк реагує на знайомі слова «відкрий ротик», «підійми ручки» тощо. Його «мовлення» в цей період називають лепетання «ла-ла-ла», «ба-ба-ба» та ін.

Після 10 місяців дитина починає шукати названий предмет, його місцезнаходження. Дитина може вимовляти окремих складів у словах, які чує малюк (іграш-ка, візь-ми тощо).

Наприкінці першого року життя розвивається активне мовлення, що має 2 етапи: до мовнний (до 9 місяців) та мовний (9-12 місяців). В кінці 1 року життя дитина може вимовляти окремі слова.

Розвиток пам’яті

В першому півріччі працює моторна пам’ять немовляти і помітна вже з 1 місяця життя.

З другого півріччя активізується емоційна пам’ять.

Близько 8 місяців починає розвиватися робоча (оперативна) пам’ять, що охоплює процеси запам’ятовування, збереження та відтворення інформації.

Вже з першого року життя дитина вирізняється високою пластичністю, легкістю запам’ятовування діючих подразників.

Емоції та почуття

Діапазон перших емоцій новонародженого досить невеликий. Здебільшого ці емоції негативні (переживання задоволення, незадоволення, страху, гніву) і і виявляються у вигляді крику, а згодом – плачу, спричиняються голодом, холодом чи болем. Виникають як реакція на задоволення органічних потреб дитини.

На третьому місяці життя з’являється сміх, яким немовля реагує на гру з дорослими. Та мимовільне наслідування коли малюк на посмішку відповідає посмішкою, йому передаються настрій від дорослого, це явище має назву «емоційне зараження» та відіграє важливу роль у спроможності дитини до емпатії.

Формування Я-концепції

Новонароджені не виділяють себе з оточуючого світу, але з часом немовля починає освоювати своє фізичне тіло (вивчає руки та ніжки , обстежуючи їх ротом та здійснюючи певні рухи) та виокремлювати себе. В другому півріччі  тілесність дитини вивчається нею через рухи переміщення.

Етап самосприймання

Приблизно на 8-10 місяці життя у дитини формується образ зовнішнього «Я» через знайомство з власним відображенням у дзеркалі та на фото з подальшим впізнаванням себе.

Формування самосвідомості дитини першого року життя відбувається через її активну взаємодію із значимими дорослими. Зміна його ставлення до інших людей є показником адекватного психосоціального розвитку немовляти: з 2-го місяця – розрізняє знайомих і незнайомих людей, але до незнайомих ставиться ще спокійно; з 6-ти місяців – виявляє  прихильність до рідних людей та негативне ставлення до незнайомців; 7-8 місяців – проявляє насторожене ставлення до незнайомців, розрізнення дитиною ставлення до них значимих дорослих.

Криза першого року життя

Криза 1-го року, в зв’язку з початком самостійного ходіння дитини, зростанням потреби у пізнанні предметів, накопичення рухових навичок і прагнення до самостійності. Виявляється у вигляді  впертості, примхливості, афективно-істеричної реакції на заборону дорослих.

У віці від 6 до 10 місяців, іноді навіть з 4-х місяців, немовля починає реагувати на своє ім’я. Точних термінів немає, оскільки кожна дитина має індивідуальні особливості розвитку. Зазвичай в 1 рік діти вже відгукуються на своє ім’я.

Подолання кризи 1-го року життя спричиняє роз’єднання предметної і соціальної складових безпосереднього оточення дитини, розпад пра-Ми, становлення першої форми Я як основи для розвитку предметної маніпуляції, в результаті якої пізніше виникає Я-діюче.

Набуття малюком уявлення про себе самого, усвідомлення свого «Я» і навколишньої реальності вельми залежить від адекватного поєднання турботи і догляду, які він отримує від дорослих, з його власним досвідом існування (тобто почуття і дії дитини безпосередньо пов’язані з почуттями і діями інших людей). За відсутності такого адекватного поєднання завдання інтеграції досвіду і внутрішніх переживань для дитини від народження до одного року може бути нездійсненним, і її психоемоційний розвиток опиняється під загрозою.

Ранній дитячий досвід відчуття самого себе в стосунках з іншими і з навколишнім світом стає майже «пам’яттю тіла», повторюючись несвідомо в стосунках, які дитина, навіть у дорослому віці, будує з іншими людьми, включаючи своїх власних дітей.

З появою дитини наше життя змінюється, те саме неминуче станеться із нашою домівкою

Одним із основних принципів організації дитячого простору, є можливість дитини досліджувати цей світ безпечно. Це певний простір, в якому дитина може рухатися, торкатися та досліджувати впевнено, знаючи, що не отримає «догану» і  їй не скажуть «не можна».

Створення безпечного дитячого простору дає можливість:

1. Зменшити кількість травм і дратування

2. Бути більш спокійним, зануритись в безперервну гру

3. Отримати задоволення від гри, та того, що потреба у розвитку задоволена

4. Відчути свободу пересування, дитина може рухатись без обмежень

5. Вчитися приймати рішення стосовно того, що робити

6. Розвивати концентрацію, самостійність та самостійну гру.

Створити такий безпечний простір може бути нелегко, але воно того варте!

1. Немовляти сприймають навколишній світ через почуття.

2. Немовля не стільки свідоме, скільки чутливе.

3. Малюк сприймає усе набагато гостріше ніж дорослі. Вразливість дитини у тому, що вона не може співвіднести свої переживання з попереднім досвідом.

4. Немовля живе у стані тут і зараз у нього відсутнє відчуття часу, тому якщо дитина на руках вона безмежно щаслива, якщо ні, то переживає стан печалі, безмежної журби та порожнечі, і що найгірше – не може полегшити своє страждання надією, адже почуття надії залежить від часу.

5. Отже потреба дитини полягає не лише у духовній близькості з дорослим, а й у постійному фізичному контакті з ним. Дітям потрібна любов в усіх її проявах: у обіймах, пригортанні, поцілунках, пестливих словах, ласкавому погляді.

Раніше дорослі сприймали плач малюка, залишеного на самоті, як маніпулювання, вередування, то зараз стало зрозумілим, що так дитина спілкується з дорослим і виражає найсильніші свої емоції. Плач дитини- сигнал про біль або дискомфорт, і означає, що близький дорослий має негайно реагувати на неї.

Порушення прив’язаності може мати негативний характер не лише для психічного здоров’я, а й фізичного. Особливий ризик становить сепарація матері і дитини раннього віку.

75 відсотків об’єму головного мозку дитини формується до 3 років. Відділення мозку, що не використовуються, бо немає стимулів, які може забезпечити лише близька, любляча людина, атрофуються.

Дитина, у якої не сформувалися прив’язаності, відчуватиме:

1. Страх, агресію, комплекс неповноцінності

2. Несправедливі звинувачення, приниження

3. Нервове напруження, стреси

4. Самотність

5. Тотальну неуспішність

Типи порушення прив’язаності:

1. Негативна (невротична) прив’язаність – дитина постійно прагне уваги батьків, навіть негативної, провокуючи покарання, намагаючись дратувати батьків

2. Амбівалентна прив’язаність – дитина демонструє двояке ставлення до дорослого: то пеститься, то грубить і уникає. При цьому такі перепади є частими, компромісів у стосунках немає, дитина не може пояснити свою таку поведінку і так само страждає від цього. Такий тип характерний для дітей, чиї батьки були непослідовними, позбавляючи тим дитину можливості зрозуміти їхню поведінку та пристосуватися до неї.

3. Прив’язаність уникнення – дитина понура і замкнена, не допускає близьких стосунків із дорослими та дітьми, хоча може любити тварин. Основний мотив такої поведінки – нікому не можна довіряти

4. Дезорганізована прив’язаність – дитина навчилась виживати, порушуючи усі правила та кордони людських стосунків: їм не потрібно, щоб їх любили, а лише боялися. Такий тип характерний для дітей, які зазнали жорстокого поводження і ніколи не мали досвіду прив’язаності.

Сила та якість прив’язаностей здебільшого залежить від поведінки батьків щодо дитини. У дитини, чиї потреби у любові та зв’язку з ближнім не задовольняються, уся внутрішня енергія йде на боротьбу з тривогою та на пристосування до пошуку емоційного тепла в умовах його «жорсткого дефіциту». Саме тому механізмами сталого розвитку сім’ї, є зміцнення чи встановлення прив’язаностей до значущого дорослого та гарантування якісних міжособистісних зв’язків батьків з дитиною.

Дитина вчиться говорити вже з самого народження. Маленькі діти чують голоси тих, хто їх оточує, намагаються спілкуватися. До дворічного віку в малюка формується певний словниковий запас, і він починає висловлювати свої думки за допомогою слів. Навчити дитину говорити – надзвичайно важливе завдання. Величезну роль відіграє її пасивний словниковий запас – те, скільки слів вона знає й розуміє. Для швидкого розвитку мовлення дитини необхідно більше спілкуватися з малюком з перших днів його життя

Етапи розвитку мовлення дитини в перший рік життя

• 1-2 міс. Малюк намагається спілкуватися за допомогою міміки та активних рухів, усміхається при спілкуванні з дорослим. Виникає “комплекс пожвавлення”.

• 3-4 міс.Повертається на голос дорослого.

• 3-6 міс.З’являється гуління, яке відрізняється від початкового різноманітністю звуків.

Подовжуються ланцюжки звуків та з’являються сполучення губних звуків з голосними (па, ба, ма). Відбувається перехід до наступного етапу – лепету, який є дуже важливим в розвитку малюка.

В період лепету (6-8 міс.) окремі артикуляції поєднуються в певній послідовності. Відбувається повторне промовляння складів (ба-ба-ба, ма-ма-ма), а пізніше вона починає наслідувати звукам дорослого. Одночасно з лепетом малюк починає проявляти емоційні скрикування, проявляти радість або невдоволення. Промовляючи гучні звуки дитина намагається привернути до себе увагу або виявляє спротив, коли їй щось не подобається. В цей час з’являється здатність до наслідування. Малюк вже може наслідувати дії, наприклад: махати ручкою на прощання, плескати в долоні.

В період 6-12 міс. лепет складається з 4-5 та більше складів. Дитина повторює склади, змінює інтонацію. У деяких дітей в цьому віці з’являються перші слова. Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу.

Після 1 року продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно розширюється запас слів, які дитина розуміє. На прохання дорослого малюк дає певні предмети, вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім’я. Дитина сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці є фрази з двох-трьох слів, які є простими та граматично не оформленими.

Прості поради, які допоможуть дитині засвоїти рідну мову швидше

1. Завжди реагуйте на плач дитини. Плач – це основний спосіб комунікації в перший рік життя малюка. Коли ви реагуєте на плач – дитина розуміє, що вона не сама, її чують, і сприймає світ як безпечне місце, де про неї подбають.

2. Часто розмовляйте з дитиною.

Може вам така розмова буде здаватися дивною, але у вас насправді є «активний слухач», який саме так вчиться говорити, навіть, буде намагатися відповідати (вимовляти звуки).

3. Наповніть спілкуванням життя дитини.

Дитина починає сприймати мовлення (розмови дорослих) раніше, ніж почне говорити. Спілкуйте поряд з малюком, говоріть з малюком, задавайте йому нескладні питання, але не змушуйте його вимовляти слова правильно.

4. Озвучуйте дії малюка і свої, називайте предмети з якими взаємодієте.

Це чудовий способів навчити малюка говорити. Наприклад, коли малюк торкається до своєї голови, скажіть «голова». Коли хтось прийшов угості, можете сказати: «Бабуся прийшла». Потрібно озвучувати та називати усе, що відбувається в полі зору малюка.

5. Проговорюйте, те що ви робите з дитиною.

Озвучуючи свої дії й те, що відбувається навколо, ви допомагаєте малюку розуміти вашу мову. Наприклад: «Виключаємо світло і лягаємо спатки», «Будемо купатися», «Будемо їсти», «Потрібно поміняти підгузки» та ін.

6. Описуйте власні дії.

Озвучуйте і свої дії, такі розмови допомагають дитині краще зрозуміти, що відбувається навколо неї. Наприклад: «Зараз я буду укладати тебе спати» або «Зараз тебе погодує тато».

7. Співайте дитині пісні, чийте віршики, розповідайте казки.

Казки й пісні важливі для розвитку мовних навичок тому, що в них повторюються фрази. Незабаром, ви можете помітити, як дитина видає звук котика, коли хоче, щоб їй розповіли казку про кота.

8. Читайте книги з кольоровими ілюстраціями.

Це не обов’язково мають бути книги з картинками, це можуть бути кольорові фотографії (фотокниги). Читати дитині можна з будь-якого віку, ви згодом зрозумієте які книги подобаються вашій дитині, а які ні.

9. Грайте в ігри зі словами

Питайте: «Що це?», попросіть дитину називати предмети, кольори або числа, почніть зі слів, які вона вже знає, а потім переходьте до нових слів. Зі старшими дітьми можна завдання ускладнювати, наприклад, придумувати історії,  продовжити історію, ставлячи запитання: «Що буде далі?».

1. Методика Монтессорі. Найвідоміша, мабуть, методика сьогодні в Україні. Коротка суть цієї полягає у тому, що малюк сам вивчає світ навколо, а батьки допомагають коли це необхідно. Завданням батьків є створення сприятливої атмосфери для розвитку, навчання, ігор малюка, а далі спостерігати та не втручатися, поки дитина сама не захоче.

2. Методика Домана. Мабуть, ви вже десь чули про картки Глена Домана. Чудова ця методика тим, що почати по ній займатися можна з дитиною вже з 6 місяців. Вона допоможе вам навчити малюка читання, роботі з цифрами, математиці, вивчити назви предметів та тварин, тощо

3. Система Ховарда. Методика спрямована на те, щоб дитина з народження освоювала дві мови. Суть методики в наступному: мати має кожен день приблизно годину спілкуватися з дитиною іноземною мовою, щоб дитина до неї звикла. Далі дитина питатиме назви предметів на одній мові та на другій, бо вони обидві для неї будуть звичними. Але очевидно, що використовувати цю методику треба дорослому вільно володіти двома бажаними мовами.

4. Малювання Маріїї Гмошінської. Ця методика допоможе розвивати творчість та інтелект вашого малюка. Коротка суть: пропонуємо дитині стати «художником» з моменту як вона почне сидіти. Готуємо фарби бажано їстівні, бо ваша дитина у будь-якому випадку спробує їх на смак, і далі малюк долоньками та пальчиками може починати творити, тобто малювати.

5. Система Шічідо. Популярний метод в Японії, головною функцією якого є стимулювання вродженої геніальності дитини.На його думку дві півкулі мозку мають свої особливості: права відповідає за запам’ятовування інформації, інша за опрацювання. Через те, що з народження до 3-х років права півкуля мозку дитини домінує, важливо за цей період надати дитині всю інформацію, яку потрібно запам’ятати на все життя. Тож, щоб активувати праву півкулю мозку, потрібно давати дитині миготливу або швидко змінну інформацію. А для того, щоб тренувати ліву півкулю, інформацію потрібно повільно повторювати багато разів.

6. Методика Бейбі Сенсорі. Спрямована на розвиток інтелекту та емоційної сфери. Суть: використання спеціальних пісень, звуків природи, використовують ляльки-рукавички, пальчикові ігри. Заняття передбачають розвиток тактильних відчуттів (використання різного роду матеріалів), масаж, знайомство з різними ароматами.

7. Вальдорфська педагогіка. Коротка суть: створюється простір для розвитку дитячої фантазії, йдеться про невимушений розвиток дитини. Багатоцільові іграшки із натуральних матеріалів, не розмальовані ляльки, фігурки тваринок.

8. Методика Жан Ледлоф. Основні принципи: сприймати дитину як здорову індивідуальність, незалежно від віку дитини; не робити дитину центром життя батьків; не намагатися «ліпити» дитину, а давати розвиватися у тому, що природно закладено поколіннями; не кидатися шкодувати дитину, якщо вона здатна сама «встати і піти далі»; показувати дитині впевненість у собі, спокій, рішучість, знання, брати головне керівництво; дати їй шанс прожити закладений в очікуваннях емоційний, інтелектуальний, фізичний досвід.