Криза підліткового віку – це найгостріший і найтриваліший період в житті кожної людини. Симптоми підліткова кризи: негативізм, конфліктність, відсутність мотивації до навчання, зниження успішності, зниження працездатності, порушення дисципліни, грубощі, відсторонення, замкнутість, поява шкідливих звичок,  поява комплексів, невдоволення собою, втрата батьківського авторитету. Розлади у підлітків бувають поведінкові та емоційні. Емоційні переважають у дівчат. Це депресія, страхи і тривожні стани. Причини зазвичай соціальні. Порушення в поведінці в чотири рази частіше бувають у хлопчиків.

Батькам бажано відмовитись від стратегії повинності, або матеріального заохочення гарних оцінок. Сварки, покарання та погрози не допоможуть, а навпаки призведуть до зниження навчальної мотивації і відсторонення, втрати довіри. Вселяйте в підлітка впевненість, що у нього все вийде. Хваліть за самостійність і, навіть, маленькі успіхи. Не конфліктуйте, а з’ясовуйте причини такої поведінки.

Підлітковий вік — це один з найважливіших етапів життя людини. Це період багатьох змін: фізіологічних, що відбуваються у тілі, психологічних – у думках, почуттях і потребах, а також у стосунках з іншими людьми. В ньому багато починань всього подальшого становлення особистості. Вік цей нестабільний, ранимий, важкий і він більше ніж інші періоди життя, залежить від оточення. «Підлітковий вік – це етап переходу від залежного дитинства до самостійної та відповідальної дорослості, що є завершенням фізичного, тобто статевого дозрівання та прагнення до соціальної зрілості» (Кон І.С.). Щоб стати дорослим, треба «вирости» не лише фізично, а й психологічно і соціально.

Головні потреби підлітка:

1. Бути «своїм» в компанії ровесників. Потреба у дружбі, орієнтація на погляди колективу, компанії, ідеалізація дружби.

2. Бути дорослим і самостійним. Підтримайте їх в бажанні бути сильними та навчіть відповідальності за свої дії, слова, вибір.

3. Відчувати свою значимість. Потрібно більше радитись з дитиною відносно вибору одягу, меблів, кольору та інше.

4. Повага до своєї власності, власного простору. І мова йде не тільки про кімнату, робоче місце чи тіло, особисті речі, а також про те, що не треба заходити в кімнату без стуку та не брати речі без дозволу. Тут можуть початись проблеми з особистими кордонами (булінг, насилля, обюзивні стосунки).

5. Батьківське прийняття. Дитині в цьому складному періоді, так само важливо відчувати, що її люблять і приймають не за слухняність і гарні оцінки, а просто так.

Підлітковий вік – складний віковий період, як для самого підлітка так і для його батьків. Сiм’я — oдин з найважливiших фактoрiв сoцiалiзацiї дитини. Самe тут дiти засвoюють завeдeнi в їхнiх сiм’ях життєвi цiннoстi, сoцiальнi oчiкування i бiхeвiаристичнi патeрни. Мoдeлями пoвeдiнки їм слугують батьки, старшi брати i сeстри. Тривалість батькiвськoгo впливу визначається мiцнiстю їх вiднoсин iз дитинoю, ступeнeм пoваги батькiв дo її oсoбистoстi, наявнiстю дoвiри мiж члeнами сiм’ї. У дeяких випадках батьки пригнiчують oсoбистiсть свoєї дитини, у iнших — сприяють її гармoнiчнoму рoзвитку. Взаємoдiя з батьками дoзвoляє дiтям трeнувати й вдoскoналювати сoцiальнi навички, нeoбхiднi для кoмфoртнoгo iснування в сoцiумi.

У підлітковому віці батьки втрачають авторитет у власних очах дитини. Вважається, щo пiдлiтки вдаються дo кoнфлiкту i бунтарства, як дo oснoвнoгo спoсoбу дoсягнeння автoнoмiї та нeзалeжнoстi вiд батькiв. На шляху дoсягнeння власнoї iдeнтичнoстi вoни нeминучe вступають у бoрoтьбу iз пoпeрeднiм пoкoлiнням. Цeй кoнфлiкт нiкoли нe вичeрпувався, а сьoгoднi стає щe oчeвиднiшим та актуальнiшим.

Ми не можемо уявити своє життя без ґаджетів сьогодні. Вони заполонили всі сфери життя та можуть вдовільнити більшість нових потреб підлітка і найважливішу в цьому віці – це спілкування з ровесниками. У цьому пристрої відбувається і спілкування, і ігри, і відео, і фото та ще безліч різноманітних дій. Вікові зміни виявляються потребою часто і довго розмовляти телефоном. У наш час підлітки багато годин проводять у соціальних мережах, нескінченно листуються з однолітками. Для них має велике значення, хто заходить на їхню сторінку, які коментарі залишає та пише особисті повідомлення. Дорослим людям здається, що підлітки займаються дурницями. З одного боку, смартфони виконують важливі й корисні функції, спрощуючи життя, а з іншого – надмірне використання ґаджетів призводить до звикання та формується залежність, Неконтрольоване використання ґаджетів призводить до низки проблем із психологічним і фізичним здоров’ям:

– порушення зору, координації рухів, кровообігу та травлення, головні болі, болі в шиї та спині;

– депресія, апатія, агресивність;

– тривожність, порушення сну;

– низька концентрація уваги, порушення пам’яті та когнітивних функцій;

– зниження соціальної адаптації;

– зниження емоційного світосприйняття, емпатії, неможливість виражати та ідентифікувати свої емоції.

Залежність від ґаджетів руйнує реальне життя підлітка та формує віртуальне.

Основні ознаки того, що у вас, або вашого підлітка НЕМА залежності від гаджетів:

1. Може спокійно відкласти гаджет після 1-3 нагадувань, час між нагадуваннями 5-10 хвилин. Реакція на зауваження спокійна, адекватна;

2. Може їсти без гаджету;

3. Якщо є інше (живе) спілкування з ровесниками, наприклад, разом гуляють, відвідує гуртки, спілкування в школі та інше. Живе спілкування займає більшу частину загального часу спілкування.

Табу: Не можна забирати телефон у підлітка, тому що це основний засіб його комунікації з ровесниками, яка в підлітковому віці є його опорою.

Сьогодні посилюється потреба молодої людини щодо самовизначення в системі соціальних зв’язків, пошуку шляхів, які допомогли б індивіду відтворити цілісність та впорядкованість образу “зруйнованого світу”, формуванню здорової і гармонійної ідентичності, виходу з кризи ідентичності та пошуку відповіді на запитання “Хто Я?”. Особливістю підліткового віку є криза ідентичності (термін Е. Еріксона), яка тісно пов’язана з кризою сенсу життя. Процес формування власної ідентичності супроводжує людину упродовж всього її життя. Практично кожна життєва ситуація вимагає від підлітка певного вибору, здійснити який він може лише якщо усвідомить свою позицію відносно різних сфер життя. Становлення ідентичності може відбуватися на фоні гармонійного оточення підлітка при високому рівні взаєморозуміння із близькими дорослими, ровесниками, при достатньо високій самооцінці. Вибір зразків поведінки у цьому випадку здійснюється в реальному колі спілкування.

Самоствердження — це закономірно виникаючий соціалізації підлітка, що виявляється в спрямованості його особистості на виділення і реалізацію своєї  «самосії» (унікальності) в системі соціальних зв’язків. Постійні взаємодії з однолітками породжують у підлітка прагнення зайняти гідне місце серед них. Потреба в самоствердженні настільки сильна, що заради визнання себе однолітками, підліток здатний на будь-які вчинки: він може поступитися своїми поглядами і переконаннями, може здійснити дії всупереч своїм моральним установкам. Потребою в самоствердженні можна пояснити і трансформації естетичної сторони образу «Я». Характерним є самоствердження за рахунок зовнішності: підлітки то відпускають довге волосся, то стрижуть його фасонно, то бриються наголо. В одязі віддають перевагу або дуже вузькому стилю, або носять, навпаки, хламиди.

Підлітковий період характеризується:

• суттєвими психологічними змінами
• розвитком когнітивної та емоціональної сфер
• розширенню старих і появі нових потреб й можливостей
• формуванням характеру, самооцінки та особистісної системи цінностей. Реальні уявлення про власну зовнішність, привабливість чи відсутність її, уявлення про свій розум, здібності в різних галузях, про силу характеру, комунікабельність, доброту чи жорсткість та інші якості, поєднуючись, утворюють значне нашарування в «Я-концепції» — так зване «реальне Я». «Реальне Я» підлітка завжди пов’язане з оцінним уявленням про себе: когнітивним, вольовим і поведінковим. Для нього завжди важливо знати, який він є насправді і наскільки значущі його індивідуальні особливості.

Оцінка своїх якостей залежить певною мірою від системи цінностей, які склалися під впливом суспільних інститутів (сім’ї, школи; групи однолітків, друзів тощо). Особистість саме в цей період яскраво презентує себе, самоутверджується та «своєрідно» проявляє себе  в неформальній групі, оскільки в останній можна отримати визнання, повагу з боку однолітків, а також «вільно» спілкуватися, використовуючи сленг, займатися різними видами діяльності, які або схвалюються, або не схвалюються суспільством.

Підлітковий період характеризується: (КАРТИНКА)

• суттєвими психологічними змінами
• розвитком когнітивної та емоціональної сфер
• розширенню старих і появі нових потреб й можливостей
• формуванням характеру, самооцінки та особистісної системи цінностей. Реальні уявлення про власну зовнішність, привабливість чи відсутність її, уявлення про свій розум, здібності в різних галузях, про силу характеру, комунікабельність, доброту чи жорсткість та інші якості, поєднуючись, утворюють значне нашарування в «Я-концепції» — так зване «реальне Я». «Реальне Я» підлітка завжди пов’язане з оцінним уявленням про себе: когнітивним, вольовим і поведінковим. Для нього завжди важливо знати, який він є насправді і наскільки значущі його індивідуальні особливості.

Оцінка своїх якостей залежить певною мірою від системи цінностей, які склалися під впливом суспільних інститутів (сім’ї, школи; групи однолітків, друзів тощо). Особистість саме в цей період яскраво презентує себе, самоутверджується та «своєрідно» проявляє себе  в неформальній групі, оскільки в останній можна отримати визнання, повагу з боку однолітків, а також «вільно» спілкуватися, використовуючи сленг, займатися різними видами діяльності, які або схвалюються, або не схвалюються суспільством.

Самооцінка  – це ставлення людини до самої себе. Дорослі, котрі опікуються і реалізують усі потреби немовляти, розвивають самооцінку дитини змалечку, але підліток має розвивати свою самооцінку самотужки. Але разом із зовнішніми заборонами й перешкодами на шляху задоволення нових потреб у підлітків виникають потужні внутрішні заборони й обмеження, які ще повязані з соціальну незрілість.

Специфіка процесу пізнання себе – це порівняння себе з іншими. Велике значення набувають нав’язані соціумом образи-ідеали, що втілюють вимоги, які для більшості молоді є недосяжними.  І всі ті образи, які створює у своїй свідомості підліток, дуже різноманітні, і саме вони визначають його особистість, спрямованість та життєві плани на цьому етапі розвитку.  

Розвиток самооцінки підлітка супроводжують переживання, які часто перетворюються на внутрішні конфлікти, де з одного боку – самовпевненість, а з іншого – сумніви у своїх силах. Підлітки гостро реагують на свої успіхи і невдачі та страждають від крайнощів «захоплення собою/нікчемність». У більшості випадків, будь-яка самооцінка підлітка має нестійкий характер.

Невпевненість в собі може привести підлітка до протестної поведінки, яка покликана продемонструвати оточенню дорослість і незалежність, а також до підвищеної вразливості, уразливості та грубості. 

За даними багатьох психологічних досліджень у значної частини підлітків на даному етапі складного шляху незалежної України спостерігається життєва безпорадність, соціальний нігілізм, пасивність, відчуженість від дорослих, зневіра та байдужість до всього. В умовах невизначеності процес формування ідентичності та образу – Я у неповнолітніх характеризується послабленням значущості уявлень про базові морально– етичні принципи. Можна сказати, що посилюються поведінкові відхилення, зростають егоцентричні тенденції, молодшає вік злочинців, формуються різні форми відхиленої поведінки. Дoрoслiшання пiдлiткiв пoв’язанo з пoтрeбoю самoствeрджeння, щo виражається в прагнeннi бути самoстiйним, нeзалeжним, вiльним; в бажанi взяти на сeбe права та oбoв’язки дoрoслoї людини. На шляху рeалiзацiї цiєї пoтрeби пiдлiтoк мoжe наштoвхнутись на нeсприятливi умoви сiмeйнoгo сeрeдoвища, щo призвoдить дo виникнeння супeрeчoк i навiть кoнфлiктних ситуацiй мiж пiдлiтками та батьками. У підлітковому віці діти вже починають балуватися сигаретами, пробують алкоголь та навіть наркотики. Це не всі шкідливі звички, які стосуються молодого покоління.

1. Проблема сучасності – постійне використання смартфонів, від яких деякі діти не відходять. Ці шкідливі звички в школі призводять до падіння успішності. Обираючи гаджети підліток жертвує багатьма потребами і можливостями.

2. Поширеною є залежність від батьків, коли підліток не здатний приймати самостійні рішення. Статистика показує, що такі діти більше схильні до прийому алкоголю, наркотиків і куріння.

3. До шкідливих звичок відносять ігрову та інтернет-залежність. Іноді дитині віртуальний світ більш привабливий і цікавий, що негативно відбивається на його соціальному житті.

Батьки повинні завжди пам’ятати, що вони є прикладом для своїх дітей, які легко переймають не тільки гарне, але й погане. Крім алкоголізму, куріння та наркоманії, є й інші проблеми. Пасивний образ життя. Якщо вся родина бажає проводити час в телефоні, ніяк не розважається і не має фізичного навантаження, зайва вага і різні хвороби будуть забезпечені. Якщо у сім’ї часті скандали, батьки кричать один на одного і навіть підімають руку, то такий же стиль переймають і діти, які ображають тварин і однолітків.

Боротися з існуючими проблемами – непросте завдання, тому краще запобігати їх появі. Найпростішим і ефективним способом є правильна подача інформації про шкідливість і наслідки шкідливих звичок. Можна використовувати фільми, відео, наочні посібники, приклади з життя. Негативне ставлення до шкідливих звичок батьки повинні передати дітям.

У підлітковому віці формуються нові вимоги до власного вигляду, а також усвідомлення краси або потворності. Тому тіло стає для підлітків одним з ключових факторів самооцінки.

Підліткові уявлення про зовнішній вигляд зазвичай відрізняються критичністю та прагненням відповідати стандартам, які висуває суспільство. Найчастіше для дівчат ідеалом стає особливо худорлявий та стрункий образ,  для юнаків – особливо маскулінний.

 У дeяких пiдлiткiв спoстeрiгається вияв нeадeкватнoї самooцiнки й завищeнoгo рiвня вимoг, критичнe ставлeння дo слiв та вчинкiв iнших. Цe ускладнює їх взаємoвiднoсини з дoрoслими, батьками, oднoлiтками, вчитeлями, прoвoкує прoяви нeгативiзму, грубу й самoвпeвнeну пoвeдiнку, сoцiальнi кoнфлiкти. Так, уявлення про власне тіло лежать в основі формування статевої ідентичності. Необхідність побудувати новий образ фізичного Я викликана різкими змінами в зростанні, пропорціях тіла та рисах обличчя, що властиві підлітковому періоду. Процес ускладнює завдання прийняти себе з оновленими формами тіла, а ще й з ознаками статевої зрілості.  Проблеми в прийняті себе часто виникають через невідповідність тіла ідеалам та нерівномірність розвитку. 

У підлітковому віці батьки втрачають авторитет у власних очах дитини. Відтепер він прагне накопичувати індивідуальний досвід, складати свою думку про навколишній світ. Спілкування з однолітками стає для підлітка провідним мотивом діяльності, так що на другий план можуть відсуватися і спілкування з дорослими, і навіть навчання. У групі можна порівняти себе з іншими, оцінити свої успіхи та невдачі, зайняти належне положення, одержати визнання, повагу серед однолітків; своїми діями (часто асоціальними) затвердитися в їхніх очах (бути «своїм»).

Для підлітка типовим є ідеалізація друзів і самої дружби. В основі підліткової дружби – лежить потреба в розумінні іншого, себе іншим і саморозкритті. Підлітки багато часу проводять на вулиці, спілкуючись один з одним. Іноді батьки переймаються тим, що вони не можуть відстежити, що відбувається з їхнім чадом і не в змозі на нього вплинути. Дружба та любов виходять на перший план. Якщо доведеться вибирати, то підліток воліє провести час у цікавій компанії з ровесниками, ніж з батьками. На такий вибір ображатися не варто.

Закоханість – природний стан підліткового віку. В підлітковому віці загoстpюється пpoблeма дo уoсoблeння, пpагнeння oбмeжити свiй унiкальний свiт вiд втopгнeння як стopoннiх, так i близьких людeй, для тoгo щoб чepeз peфлeксiї закpiпити пoчуття oсoбистoстi, щoб збepeгти свoю iндивiдуальнiсть, peалiзувати свoї дoмагання на визнання. Юнаки i дiвчата пpагнуть iдeнтифiкацiї з сoбoю, з oднoлiтками тiєї самoї статi, а такoж oдин з oдним. У цьoму вiцi пepeживаються пoчуття пepшoгo кoхання. В кoжнoгo вoнo iндивiдуальнe i за часoм i за силoю пepeживання. Oднi вiдчувають глибoкe пoчуття i пpoнoсять йoгo чepeз всe життя, iншi – пoвepхoвi eмoцiї. Для більшості підлітків це період зародження трепетних ніжних почуттів, коли хочеться справляти враження, діяти за натхненням, відповідно до внутрішніх прагнень і знати, що пориви емоцій можна з кимось розділити. Незалежно від статі підліток раптом починає поводитися інакше. Родичі та знайомі першими виявляють ці зміни і часто залишаються незадоволені тим, що відбувається.  Уважне ставлення до того, що відбувається, здатне згладити гострі кути і попередити деякі шорсткості. Підтримка особливо потрібна невпевненим у собі підліткам, які не знають, як привернути увагу обранця та привернути його до себе. Батьки можуть допомогти мудрою порадою, якщо перестануть вважати саму тему забороненою та неправильною. Якщо батьки бачать, що дитина переживає і страждає, то не повинні спостерігати все це мовчки. Потрібно виявити терпіння, але водночас бути готовим ділитися власним досвідом.

ТАБУ! Не можна говорити про те, що об’єкт закоханості не заслуговує на увагу і повагу та не достойний вашого чада.

Такими словами можна глибоко поранити душу дитини. Заборони батьків на спілкування з об’єктом закоханості можуть викликати у підлітка негативні реакції: протест, думки про втечу з дому і навіть спроби суїциду. Безглуздо намагатися ставити заборони та обмеження. Якщо підлітку сказати, щоб він припинив спілкування з тим, в кого закоханий, то він буде діяти навпаки. Не можна сміятися з почуттів, оскільки подібна поведінка глибоко ранить душу.

Підліткове кохання показує, наскільки міцні стосунки між батьками та дітьми і чи буде надалі ця взаємодія гармонійною. Необхідно всіма силами прагнути підтримувати довіру.

Найголовніше в підлітковій закоханості – це прагнення емоційної близькості, «душевного» спілкування. На цьому етапі розвитку підлітки вчаться показувати свої симпатії, спілкуватися наодинці, обговорювати різні теми. Вони вперше наважуються написати записку, зізнатись у своїх почуттях. У платонічному потягу поки що нема власне сексуальної сторони. Однак саме дитяча закоханість значною мірою формує емоційно-чуттєвий компонент кохання в майбутніх дорослих стосунках. Заборони батьків на спілкування з об’єктом закоханості можуть викликати у підлітка негативні реакції: протест, думки про втечу з дому і навіть спроби суїциду. Що більше можливостей для закоханості на ранніх етапах становлення сексуальності, то легше буде людині в подальшому знайти собі супутника життя. Навпаки, єдине і нерозділене кохання у підлітковому віці може обмежити можливості створення сім’ї у майбутньому.

Приблизно у віці перших місячних у дівчат і перших полюцій у юнаків (12-14 років) відбувається початок еротичної стадії сексуального розвитку. На цій стадії виникає тілесний компонент любові як гармонійний і природний перехід до майбутньої статевої близькості: еротичні фантазії, бажання доторкнутися до того, кого любиш, поцілувати й обійняти. Еротичний потяг виявляється по-різному, але кілька із перелічених нижче ознак мають бути обов’язково наявні:

– інтерес до еротичних журналів і відеопродукції, до «жіночих» романів;

– ведення особистого щоденника;

– бажання писати вірші;

– розмови по телефону (вони стають дуже довгими);

– прохання погуляти довше, відпустити на вечірку, дискотеку;

– нічні полюції і ранкові ерекції у хлопчиків;

– мастурбація;

– еротичні розмови з нецензурними виразами у середовищі однолітків;

– прагнення усамітнитися з об’єктом закоханості.

Сексуальна поведінка виявляється у дотиках, обіймах, поцілунках. Важливою формою тілесного контакту є танці, а внаслідок цього і більш тісне особисте спілкування. Так відбувається освоєння комунікації в парі, двоє людей вчаться довіряти одне одному. Зазвичай навіть під час тілесного спілкування на етапі формування еротичного потягу в статеву близькість підлітки не вступають, але у них виникає потреба у вивченні фізіології статевого акту і безпечного сексу. Якщо зустрічі закоханих стають регулярними, якщо обоє відчувають задоволення від обіймів і поцілунків, поступово між ними долаються сором і страх, а підлітки починають замислюватися про сексуальні стосунки. Насправді це відбувається лише після досягнення фізіологічної зрілості (15-17 років).

На стадії сексуального потягу з’являється бажання статевої близькості. Підлітки починають вступати в сексуальні стосунки.

Для дівчат у сексуальних стосунках набагато важливішим є емоційний компонент, а для юнаків – тілесний. Дорослі чоловіки, зазвичай, вступають у сексуальні стосунки з тими, хто їм подобається. Хлопці-підлітки, потяг яких недиференційований, іноді починають статеве життя зовсім не з тими дівчатами, у яких вони закохані.

Дівчатка починають дозрівати раніше, але при цьому сам процес статевого дозрівання у них триваліший. Так, коли дівчата вже починають закохуватись, у хлопчиків ще зберігаються суто дитячі інтереси, дівчата їх мало цікавлять. Однак у процесі статевого дозрівання сексуальний потяг у хлопців з’явиться раніше, ніж у дівчат, які на той час ще перебувають на еротичній стадії сексуального розвитку. Тому дівчата інколи починають статеве життя під тиском партнера, не відчуваючи в цьому справжньої потреби.

Батькам важливо говорити про сімейні цінності, подружню вірність, засоби контрацепції, венеричні захворювання, обго­ворити всі «за» і «проти» дошлюбних статевих стосунків.

Пубертатний період активізує процеси в головному мозку, пов’язані з певними прагненнями, мотиваціями й емоціями. Такі спонукання й емоції наявні й раніше, але підлітковий період посилює їх, а в деяких дітей досить різко. В підлітковому віці діти починають реагувати сильніше емоційно, а розвиток ділянок мозку, які відповідають за раціональне мислення й допомагають контролювати сильні емоції, тимчасово відстає. Для їх повного розвитку може знадобитися ще кілька років, а це означає, що підлітки потребують допомоги при контролі над своїми загостреними емоціями й мотивами прийняття необґрунтованих ризиків.

Цьому періоду властиві стрімкі фізичні, емоційні та гормональні зміни. Закладаються основи емоційного життя для майбутнього. Емоційний стан може коливатися від нестримних веселощів до смутку й навпаки. Емоційні реакції – бурхливі та часом некеровані. Особливо, коли справа стосується спілкування з дорослими. Крім того, емоційна сфера підлітка дуже вразлива, що може впливати на емоційний добробут. Одними з ознак того, що з ним щось не так, є агресія, підвищена тривожність, пасивні стани, нейротизм тощо. У підлітків наявні або чергуються дві фази, які супроводжують емоційну трансформацію, – негативна та позитивна. Негативній фазі властиві підвищена чутливість, дратівливість, неспокій, фізичне або душевне нездужання. 

Так, можуть траплятися напади агресії, насміхання, вихваляння, гніву в поведінці. Негативна фаза поступово змінюється позитивною, яка починається з того, що підліток знаходить нові джерела радості, які дотепер не сприймав (наприклад, увага до мистецтва, науки, літератури тощо).

– Подбайте про сон. Брак сну, а це менш як сім годин, впливає на емоційні центри мозку та підвищує ймовірність емоційних зривів.

– Спробуйте інші способи реагувати на ситуації, які турбують.

– Розвивайте емпатію – вміння ставитися до людей з гідністю та повагою.

– Навчайтеся бути послідовним.

– Спробуйте конструктивний виплеск накопичених негативних емоцій: арт-терапію, тілесні практики, дихальні вправи, прогулянки на свіжому повітрі.

– Шукайте позитив, наприклад, негативні думки перетворювати на позитивні.

Підліток прагне рівноправного спілкування, вони вимагають поваги, довіри, самостійності. Характер спілкування з батьками впливає на самооцінку підлітка, їм важлива довіра. В підлітковому віці вже не працює «кнут і прятик». А як же спілкуватись? Як говорити їм про правила і заборони? Тільки через довірливі стосунки і налагодження контакту з підлітком. Нажаль, інколи батькам легше досягнути бажаного через насилля (фізичне, психологічне), але результат такого спілкування короткоплинний і незабаром від підлітка буде дзеркальність. Якщо контакт втрачено, то через насилля ви втратите довіру підлітка, а  довіра – це фундамент гармонійного спілкування з дитиною на все подальше життя.

Вам необхідно прийняти той факт, що ваша дитина стоїть на шляху до самостійного життя. Вам треба припинити контролювати її життя та її вибір. Однак примиритися з цим іноді дуже важко, і тоді виникають непорозуміння та прірва між вами й вашим підлітком.

Як правильно розмовляти з підлітком? Здорове спілкування між дитиною й батьками вкрай необхідне. Адже змусити її слухати стає все складніше та складніше. Секрет здорового спілкування з підлітком полягає в певній манері розмови.

Як чинити правильно. Ось чотири поради про те, як правильно поводитися батькам при розмові з підлітками.

1. Завжди залишайтеся хорошим слухачем. Секрет будь-якого успішного спілкування полягає в тому, щоб у першу чергу вміти добре слухати.

– Якщо ваш підліток хоче поділитися чимось з вами, відкладіть всі справи й уважно вислухайте його.

– Якщо ви зробите це, ваша дитина відчує, що ви визнаєте складність її проблем і питань.

– Якість хорошого слухача, яку проявляють батьки, допомагає налагодити позитивний зв’язок з підлітком.

2. Довіряйте дитині. Не піддавайте її слова сумніву та не звинувачуйте. Завжди вислухайте проблему до кінця.

– Довіряйте своєму підлітку, він ніколи не стане брехати вам.

– Ніколи не сумнівайтесь у тому, що сказала ваша дитина-підліток, і не додумуйте. Також абсолютно неприпустимі будь-які ваші звинувачення на її адресу.

– Якщо ви почнете сумніватись, додумувати та звинувачувати дитину, вона втратить віру у вас, і це завадить їй ділитися з вами своїми проблемами.

3. Не засуджуйте. Ще один секрет здорового спілкування з підлітком – припиніть його засуджувати.

– У нього в голові багато плутанини. Він часто робить вибір імпульсивно, у запалі, але ви не повинні засуджувати його за це.

– Завжди починайте розмову, чітко давши зрозуміти, що ви знаєте, що в нього були вагомі причини зробити так, а не інакше.

– У таких питаннях суддівство не може зробити людину істинно розуміючою та об’єктивною. Уникайте його повністю.

4. Ставтесь до підлітка, як до відповідальної особистості. Коли ви ставитесь до нього з повагою і як до відповідальної людини, він автоматично починає поводитись відповідним чином.

– Допомагайте йому шукати рішення, але ніколи не нав’язуйте свою думку.

– Не поспішайте завжди пропонувати свою допомогу. З деякими проблемами нехай він упорається сам.

– Дайте йому відчути, що він досить дорослий, щоб вирішувати свої проблеми самостійно.

Почуття провини формується з дитинства: дорослі навчають дитину відчувати провину за поведінку, зовнішність, якийсь вчинок, за якесь почуття. Перелік можна продовжити. Війна, катастрофа, трагедія здатна підсилити ці емоції і впливати на життя дорослих людей. Якщо є підвищений рівень тривожності – це також, вірогідно, про провину.

Провина і сором є різними емоційними формами переживання незадоволеності собою і навколишньою дійсністю. Сором – більш хворобливе відчуття, пов’язане з негативною оцінкою образу «Я», що викликає бажання сховатися, втекти, а провина пов’язана з негативною оцінкою конкретної поведінки, і будучи менш інтенсивним і не таким болісним переживанням, викликає бажання висповідатися, вибачитися, розкаятися. Часто підлітки переповнені відчуттям провини.

Батькам важливо бути обізнаними про вікові особливості психосексуального розвитку підлітка,. В 12-14 років відбувається початок еротичної стадії сексуального розвитку. На цій стадії виникає тілесний компонент любові як гармонійний і природний перехід до майбутньої статевої близькості: еротичні фантазії, бажання доторкнутися до того, кого любиш, поцілувати й обійняти. Еротичний потяг виявляється через: інтерес до еротичних журналів і відеопродукції, до «жіночих» романів; ведення особистого щоденника; нічні полюції і ранкові ерекції у хлопчиків; мастурбація; еротичні розмови з нецензурними виразами у середовищі однолітків; прагнення усамітнитися з об’єктом закоханості.

Необхідно бути обережними зі звинуваченнями, а також у навантаженні підлітків своїми очікуваннями. Психологи радять уникати фраз “У тебе все буде в майбутньому, все життя попереду…” (це відчувається як знецінення того, що відбувається саме зараз, адже життя підлітків – саме зараз); “Я розумію, як тобі, я теж був таким” (усі переживання унікальні). Замість узагальнення, знецінення чи апелювання до власного підліткового досвіду потрібно допомагти дитині назвати й усвідомити емоцію: “Не ти поганий – тобі погано. Чим я можу тобі допомогти?“. Важливо втішати дітей, але без критики і читання моралей. Дітям необхідно розповідати про статеве дозрівання, пропонувати книги, фільми, адже діти дорослішають набагато швидше, ніж здається (у дівчат уже в 9 років може розпочатися менструація, важливо їх до цього готувати).

Довіра у стосунках – це фундамент гармонійного спілкування з дитиною на все життя. І її легко втратити саме в підлітковому віці.  Довіра – річ взаємна. Тому треба почати з того, чи довіряєте ви своїй дитині самі? Чи часто ділитесь з нею досвідом своїх помилок, невдач, того, що вважаєте неправильним і соромливим у своєму житті – або тільки пред’являєте їй вимоги? Багато батьків помилково вважають, що повинні говорити про себе тільки найкраще, а насправді це тільки вселяє напругу, тому що діти змушені постійно «відповідати» очікуваному образу батьків і тривожитись від того, що це не виходить. З’являється брехня і бажане видається за реальне.

Важливий тілесний контакт. Підлітки рідко можуть відкрито просити про ніжність, про тілесний контакт із дорослими, тож важливо корегувати дистанцію в контакті, питати, як саме можна обійняти, як підтримати, бути поруч. Також потрібно бути готовим, що підлітки можуть знецінити контакт, знову відійдуть на “безпечну для майже дорослих” відстань.

Пріоритетна розмова. Незалежно від вашої завантаженості та робочого графіка, регулярний час для розмов із вашими дітьми допомагає виховувати взаємну довіру. Це є важливим фактором зменшення майбутніх конфліктів. Плануйте “час для розмови”, коли телевізор та телефони вимкнені. А ваша увага повністю зосереджена один на одному. Розмовляючи та случаючи підлітка, ви не лише задовольните його потреби в прийнятті та любові, але й задовольните власні. 

Професійна орієнтація дитини – одне з найактуальніших питань, з яким звертаються батьки учнів до психологічної служби школи. Щоб цей процес відбувався безболісно і для батьків, і для дітей, варто дотримуватись кількох не надто складних правил.

1. Інформацію про професійні плани дитини можна отримати тільки в ході відвертої, спокійної та зацікавленої бесіди, а не «на бігу». Найкраще завести розмову невимушено, при цьому намагатися проявляти терпіння, такт та щиру зацікавленість. 

2. Якщо старшокласник не може чітко сформулювати свої плани, треба спробувати зрозуміти з чим це пов`язано. 

3. Незавадить запропонувати дитині на зимових та весняних канікулах відвідати «дні відкритих дверей» навчальних закладів різних типів. 

4. Якщо Вас засмучує професійний вибір вашої дитини, не відмовляйте її і не забороняйте категорично. З`ясуйте на чому заснований його вібір.

5. Допоможіть своїй дитині підготувати «запасний варіант» на випадок невдачі на обраному шляху.

  Потрібно розуміти, що немає проблем у тих батьків, чиї діти з ранніх років мріють про кар’єру лікаря, космонавта або юриста і з завзятістю вивчають підручники, готуючись до вступу до вузу. Втім, за запевненнями фахівців, таких дітей меншість. Набагато більше тих, у кого вибір професії викликає серйозні сумніви і труднощі. Що робити батькам у такій ситуації? Розгортати серйозну профорієнтаційну роботу! Причому питання про те, куди піти вчитися, краще починати вирішувати у 8-9 класах.

Найчастіше, намагаючись вберегти дитину від життєвих розчарувань, саме батьки підрізають крила юним мрійникам. «Це нереально, мрій про щось більш здійснене!», – нерідко говорять дорослі, тим самим заохочуючи дитячий матеріалізм. Адже нова іграшка набагато більш реальна, ніж політ на Марс або зустріч із феєю!

Мрія – це щось глобальне, значно об’ємніше ніж бажання.
Мрія – це певне прагнення до чогось в майбутньому. Це як дороговказ, до якого спрямовуються думки і бажання дитини. В момент роботи уяви активуються ділянки головного мозку, які відповідають за здатність аналізувати і знаходити оптимальні рішення в стресових ситуаціях. Фантазер мислить активніше, він більш відкритий і комунікабельний, ніж прагматик.
Тому мріяти так корисно! Мрії задають вектор особистого розвитку в будь-якому віці. Немає мрії – немає вектора – немає розвитку – немає результату.

1. Не критикуйте.

2. Допоможіть розвинути вольові зусилля.

3. Складіть разом покроковий план втілення мрії, розбитий на маленькі етапи і маленькі успіхи.

4. Хваліть за конкретні успіхи, хоча і маленькі.

5. Не порівнюйте успіхи з успіхами брата чи сестри, однокласниками, дітьми друзів сім’ї, сусідськими дітьми, так дитині легко прищепити невпевненість в собі, почуття неповноцінності і постійний страх не відповідати вашим високим від неї очікуванням. 

6. Важливо, щоб у дитини була мрія, яка не виповнюється автоматично, а лише за умови, якщо дитина докладе певних зусиль, щоб втілити її в життя. Наприклад, підліток марить новим гаджетом, то запропонуйте разом з ними задуматися: що ж можна і потрібно зробити, щоб мрія збулася?

Так і з’являються цілі. Запропонуйте підлітку самому придумати план її досягнення, в разі потреби допоможіть.
7. Візуалізація мрії. Наша підсвідомість може все і батькам дуже важливо донести до дитини цю думку
(малюнки, колажі, макети та інше).

Навчить дитину не тільки мріяти, а й досягати поставлених цілей. Це важливо для того, щоб вона виросла впевненою у своїх силах, успішною та щасливою!