КРИЗА 17-РОКІВ – рубіж звичного і нового дорослого життя. Це не лише вікова криза, а й особистісна.

Юність в психології прийнято розділяти на 2 періоди – рання юність (15-17 років) та пізня юність (17-21 рік).

Разом з тим зустрічаються вікові періодизації, де рання юність розглядається в рамках підліткового віку, а юність як самостійний етап виділяється з 17 років.

Юність – етап персоналізації та індивідуалізації. Період під умовною назвою «друге перерізання пуповини» або «відрив від батьківських коренів», тобто відторгнення від батьків і становлення самостійної особистості.

Ключові запитання: КИМ БУТИ? ЯКИМ БУТИ?

В юності відбувається:

– активне освоєння соціальних взаємин, норм, принципів і правил;

– поступове становлення особистості як окремого і активного суб’єкта всього суспільства.

Актуальна потреба – самоактуалізація в житті і суспільстві. У цьому відзначається деяка подібність кризи юності та кризи 7 років. Тільки тепер особистість може на всіх правах претендувати на повноцінного і рівного учасника соціальних відносин і соціально значимої діяльності.

4 типи особистості по відношенню до себе і суспільства:

1. Позитивне ставлення (здорова гуманістична спрямованість особистості)

2. Егоїстична спрямованість (позитивне ставлення до себе і негативне до інших)

3. Депресивна спрямованість (знецінення себе і стриманість по відношенню до соціуму)

4. Суїцидальна спрямованість (байдужість до себе і до суспільства).

Молода людина набуває власних світоглядних цінностей, переглядає та аналізує життєві орієнтації, культивовані у родині. Результатом цього може бути:

– прийняття та привласнення родинних цінностей;

– заперечення цінностей як непридатних, відкидання та вироблення власних;

– вибір цінностей та часткове прийняття.

Особливість періоду: родинний зв’язок батьків і дітей послаблюється. У дорослих дітей назріває бажання залишити «батьківське гніздо», і вони починають обривати емоційні зв’язки, які їх на той момент обтяжують. Стрімкий емоційний відрив від батьків забезечує подальший адекватний розвиток життєвого циклу дорослої людини.

ПОРАДА:

Поставтеся із розумінням до потреби своєї дорослої дитини на індивідуалізацію і персоналізацію, дайте їй можливість прожити цей складний період, не заважайте природній емоційній сепарації.

Юнацький вік – період інтенсивного розвитку самосвідомості особистості.

Цьому періоду притаманні внутрішні конфлікти та стреси, які пов’язані з необхідністю руйнування емоційних зв’язків, що склалися у дитинстві, і формуванням нових відносин.

Основні внутрішні конфлікти у ранній юності:

– стандарти і цінності суспільства вступають у суперечність із очікуваннями та сформованими типами поведінки юнака або дівчини

– суперечність між вимогами рольової поведінки і потребою у самореалізації, розрив між виконуваною роллю та істинним «Я».

Проблеми «пошуку ідентичності» і «формування глобальної «Я-концепції» стають на перший план у юнацькому віці.

Головним психологічним надбанням раннього юнацтва є відкриття людиною свого внутрішнього світу, усвідомлення своєї неповторності  й унікальності. Процес самопізнання стає більш усвідомленим і цілеспрямованим. Формування образу «Я» у молодої людини невідривне від визначення нею власної моральної і соціальної позиції та своїх відносин із світом.

Що впливає на психологічний розвиток особистості у ранньому юнацтві:

– фізичний розвиток (зовнішній вигляд): юнаки – розділяють зовнішній аспект і інтелектуальний рівень, дівчата – власна оцінка своєї зовнішності впливає на всі риси їхнього «Я»;

– відносини з батьками: цьому періоду притаманна сепарація з батьками і формування відносин на іншому рівні, в основі – довіра; молода людина продовжує потребувати відчуття впевненості та спокою, знаходячись у сімейному колі;

– спілкування з педагогами та іншими значимими дорослими: формується певна дистанція, однак їх думка важлива щодо життєвих перспектив та вибору професії тощо;

– юнацька дружба та кохання визначають моральну свідомість особистості і подальші пріоритети у виборі друзів та коханої людини;

– юнацька сексуальність: притаманний дисбаланс чуттєво-сексуального і духовного, ці два потяги дозрівають не одночасно, та по-різному у дівчат та юнаків;

– потреба у самопізнанні, самореалізації, повазі та досягненнях.

ЯК БУТИ БАТЬКАМ?!

– усвідомити необхідність сепарації дитини від батьків, прийняти це як невідворотний природний процес, що дає можливість юнаку або дівчині будувати власне життя та нести за нього особисту відповідальність;

– формувати відносини із своєю дорослою дитиною на основі довіри та взаємоповаги;

– підтримувати дитину в її юнацьких переживаннях (дружба, перше кохання), прагненнях та починаннях;

– разом обговорювати професійне майбутнє, досліджувати реалії та потенціал ринку праці, давати поради, допомагати зорієнтуватись у виборі подальшої професії;

– спільно проводити час, святкувати родинні свята, підтримувати сімейні традиції;

– зберігати сімейний затишок і давати дорослій дитині відчуття спокою та впевненості у сім’ї.

Потреба у самовизначенні та недостатній життєвий досвід – головна суперечність раннього юнацтва

Самовизначення – центральне особистісне новоутворення раннього юнацького віку, що виявляється як формування його представниками подальшого життєвого плану та способів його реалізації.

Юнацьке самовизначення має комплексний характер, так як розповсюджується не тільки на професійну сферу (вибір майбутньої трудової діяльності), а й на сімейну (вибір шлюбного партнера, створення сім’ї), громадянську (суспільні позиції, вибір друзів) тощо. Його формування ускладнюється дисбалансом між швидким дорослішанням, статесим дозріванням і повільнішим настанням соціальної зрілості юнака.

Головне надбання юнаків – ідентичність, яка співзвучна з поняттям самовизначення.

Ідентичність (психосоціальна тотожність) – баланс, узгодженість між внутрішніми психічними якостями особистості та її соціальними ролями, діяльністю і поведінкою.

Варіанти формування ідентичності:

– невизначена (дифузна) ідентичність – уникнення пошуку ідентичності, його заперечення;

– відстрочений вибір (мораторій) – відкладений процес формування особистості, пов’язаний з внутрішньою неготовністю юнака або несприятливими життєвими обставинами

– приречений вибір – пошуки ідентичності, замінені вибором дорослих чи здійснені під впливом випадкових обставин

– зріла ідентичність – баланс між бажаннями і можливостями, узгодження своїх потреб щодо майбутнього з соціально зумовленою ситуацією розвитку.

Провідним напрямком самовизначення в ранній юності є професійний, який має наступну динаміку:

– діти – гра з «примірянням» на себе різних професійних ролей та імітацією відповідної поведінки

– підлітки – створення в уяві образу себе як представника привабливої професії

– підлітки-юнаки – попередній вибір професії на основі інтересів та схильностей

– юнаки – практичне прийняття рішень щодо вибору конкретної спеціальності та навчального закладу.

Причини появи комплексу неповноцінності:

1. Гормональна перебудова, стрімкий фізичний розвиток, інтенсивні зміни у зовнішності (прищі на обличчі, у хлопців – змінюється голос, дівчата можуть набирати вагу). Психіка дитини не встигає підлаштуватися до таких різких змін.

2. Батьки мають пам`ятати як у підлітковому віці було важливо бути частиною будь-якого співтовариства. Ящо ж дитина не може віднести себе до жодного колективу (компанії у школі, гупі у соціальній мережі чи до певної субкультури), то почуває себе самотньою, непотрібною, а тому неповноцінною.

3. Неуважність батьків теж є однією з причин відчуття неповноцінності у дитини. Батькам банально може не вистачати часу, щоб приділити його дитині, а підліток таку неуважність може сприйняти як нелюбов з їх боку та може замкнутися або стати агресивним по відношенню до батьків та інших людей.

Як допомогти?

–      Батькам потрібно зрозуміти, що їх дитині морально і фізично важко, що його (її) груба поведінка по відношенню до вас може бути наслідком вашої неуважності. Знайдіть час та проведіть його разом, відпочиньте, більше розмовляйте, уважно слухайте та враховуйте його (її) думку.

– Якщо ваша дитина раніше не займалась спортом, то у підліковому віці це буде дуже корисно: по-перше, буде можливість витратити надлишок енергії, по-друге, підліток здобуде гарну фізичну форму і буде подобатись самому собі, по-третє, на спортивній секції зможе знайти нових друзів, а спортивні досягнення піднімуть самооцінку підлітка.

– Вислухайте та підтримайте свою дитину, коли він (вона) розповість про своє перше кохання, бо для підлітка це не дрібниця, особливо коли мова йде про нерозділене кохання. Поділіться власним довідом, дайте пораду.

З комплексом неповноцінності у підлітковому віці стикаються майже усі, тільки у одних це явище носить тимчасовий характер у інших перетворюється на затяжну довгу депресію. Тому батькам потрібно буди уважними до своїх дітей із самого початку та в процесі зміцнюючи стосунки між собою.

Головне психологічне надбання ранньої юності – відкриття свого внутрішнього світу. Разом з усвідомленням своєї унікальності, неповторності, приходить відчуття самотності. Французькі психологи розрізняють підлітковий період «важкий вік» і «кризу юності», пов’язаний з виробленням світогляду, рішенням питання про сенс життя, вибором професії. У цей період відбувається зріст самоповаги, слабшає сором’язливість, стійкою стає самооцінка.

Роль самооцінки:

1. Самооцінка – елемент самосвідомості, що характеризується емоційно насиченими оцінками самого себе як особистості, своїх можливостей, моральних якостей і вчинків. Це важливий регулятор поведінки людини.

2. Самооцінка дозволяє зберегти стійкість особистості незалежно від мінливих ситуацій, забезпечуючи можливість залишатись самим собою.

3. Самооцінка визначає взаємини з оточуючими, його критичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і розвиток її особистості.

4. Самооцінка виконує дві основні функції – регулюючу і захисну.

Регулююча функція дозволяє регулювати свої поведінку і діяльність.

Захисна функція дає можливість зберігати свою особистість в стабільності та незалежності.

На формування самооцінки впливають:

– Емоційна реакція значимих дорослих:

– ступінь їх любові, прийняття дитини;

– прояв уваги до дитини, спілкування з нею, переважаюче ставлення до дитини, оцінка її вчинків.

– Успішність шкільного навчання та ставлення викладачів до дитини.

– Успішність спілкування з ровесниками, наявність дружніх та романтичних взаємин.

– Співвідношення власних досягнень людини з планами та порівняння з досягненнями інших значимих людей.

БАТЬКИ  допоможіть своїй дорослій дитині бути впевненою у собі:

1. Приймайте і любіть свою дитиною такою, як вона є

2. Підкреслюйте добре і успішне, властиве вашій дитині

3. Проявляйте любов у вчинках, а не тільки в словах

4. Пропонуйте допомогу, але не нав’язуйте

5. Підтримуйте самостійні прагнення дитини, не засуджуйте її за рішення та кроки

6. Схвалюйте її особистісне зростання та ініціативну поведінку

7. Не чиніть тиск і не висувайте надмірних вимог

8. Не діліться своїми занепокоєннями. Це може бути сприйнято як невпевненість у силах і можливостях

9. Не критикуйте за результати

10. Підтримуйте і мотивуйте бажання дитини виробити власну життєву позицію

Фрази, які підніматимуть самооцінку вашої дитини:

«Я люблю тебе»

«Я вірю в тебе»

«Ти зможеш»

«Як я можу допомогти?»

«Це сміливий вчинок»

«Я знаю, що ти зробив/ла все, що міг/могла. Я ціную твої зусилля»

Характерна особливість старшого шкільного віку – підвищення загального рівня самоконтролю та саморегуляції.

Навички самоконтролю допомагають підліткам та юнакам обґрунтовувати свої судження, підпорядковувати розумову діяльність певному завданню, усвідомлювати хід розумових процесів, здійснювати їх аналіз та оцінку.

Старшокласники вже володіють не лише поточним та результуючим самоконтролем, а також і попереднім. Попередній самоконтроль змінюється поточним (перевірка поки ще проміжних результатів) і наприкінці, результуючим самоконтролем, який дозволяє переконатись наскільки кінцевий результат відповідає замисленому.

    Самоконтроль для підлітків має надзвичайно важливе значення, оскільки в цей і так складний період ще потрібно встигати освоювати складну шкільну програму, додаткові заняття, курси тощо. Батьки і педагоги вимагають більше з кожним роком, проте є методи, які можна використовувати, щоб посилити ефективність необхідних функцій мозку у підлітків. Тобто отримати контроль над думками, емоціями та діями і спрямувати ці важливі ресурси на досягнення необхідної мети та формування щасливого майбутнього.

Деякі поради для посилення самоконтролю:

1. Погляд на себе зі сторони. Це ознаачає, що дитина у стресовій ситуації має поглянути на себе очима іншої людини та переосмислити обставину ще раз, але вже з точки зору іншої людини. Можна уявити себе у ролі найліпшого друга і провести такий собі монолог та дати собі пораду від його імені. Далі спробувати змінити ставлення до стресовї ситуації на позитивне, що дасть можливість екологічно вийти з неприємної ситуації.

2. Розмовляти із собою або написати собі мотивуючі листи. Батьки мають навчити дитину підлітка вести позитивний внутрішній діалог, вміти себе підбадьорити, наче спротсмен дати собі настанову на перемогу. Такий самий принцип діє стосовно написання листів. Такий метод допомагає досягати дітям більших успіхів.

3. Корисно роздавати поради одноліткам. Підлітки не охоче дослухаються до порад дорослих, проте якщо ви попросите його дати пораду з приводу аналогічної ситуації іншому підлітку, він скоріше за все дасть ту саму пораду і буде впевнений у своїй правоті. Така звичка зробить вашу дитину мудрішою.

4. Участь у заходах та проєктах. Для багатьох дітей розвязування задач та тестів у школі не має звязку з реальним життям (тобто вони не стриймають це серйозно), проте безпосередня участь у реалізації проєктів та організації заходів дає їм відчуття, що вони роблять щось дійсно важливе та корисне. Участь у реалізації проєктів змушує формулювати пролеми реального світу та шукати способи їх вирішення, за успішного виконання подібних завдань дитина відчуває себе більш успішною та стає психологічно більш стабільною.

Способів для підтримки виконавчої функції мозку є дуже багато, але їх обєднує два фундаментальних принципи, яких треба дотримуватися незалежно від обраного методу: постійна практика і  зворотній зв’язок. Щоб ваші діти навчились йти цілеспрямовано до своєї мети, ви маєте навчити їх пробувати щось нове, помилятися і знову пробувати.

В Україні електронні сигарети мають високу популярність особливо серед підлітків, проте це не безневинна забавка, а основна залежність укранської молоді та загроза, оскільки вже доведено, що електронні сигарети негативно впливають на здоров’я людини, зокрема на дихальну та імунну системи та функціонування певних ділянок мозку. Ризик виникнення залежності  більший серед користувачів електронних сигарет, а нікотинова залежність у молодому віці підвищує ризик залишитися курцем на все життя.

Вживання нікотину та використання електронних сигарет негативно впливає на кровоносну систему, підвищуючи артеріальний тиск, зміцнюючи кровоносні судини та збільшуючи навантаження на серце, також впливає на роботу бронхів, пошкоджуючи бронхіальне дерево і легеневу тканину. У молодих люей, нікотин може вплинути на когнітивні здібності та може збільшити сприйнятливість до подальших залежностей у майбутньому.

ПОРАДИ БАТЬКАМ:

– Зауважте, що криком нічого досягти не вдасться, тому спершу потрібно вгамувати злість та емоції та створити простір для безпечної розмови.

– Відмовтесь від звинувачень та дізнайтесь причину чому ваша дитина палить.

– Часто на дитину давлять друзі, однолітки. Запросіть його друзів, поговоріть з ними про небезпеку куріння, покажіть відповідний ролик.

– Будьте прикладом. Якщо не хочете, щоб дитина не палила, то не робіть цього самі.

– Якщо ви вже палите, то не пояснюйте дитині, що це гарний спосіб зняття стресу чи подолання негативних емоцій, чи обовязковий атрибут відпочинку на природі тощо, ви так себе виправдовуєте та одночасно формуєте позитивні асоціації до паління у дитини.

– Розповідайте про ризики вживання нікотину та розвіюйте міф про низьку шкоду електронних сигарет, покажіть ролик про те, що відбувається з тілом під час вживання нікотину.

– Будьте твердими у своїх переконаннях з приводу куріння у будь-якій формі.

– Не дозволяйте використання електронних сигарет у повсякденних ситуаціях та не розглядайте електронні сигарети як стратегію боротьби з «традиційною» залежністю.

Як зрозуміти, що дитина палить?

Щоб не «пропустити» цей момент батьки мають уважно спостерігати за її життям і  дбати про зв’язок з дитиною. Ви не зможете відразу відчути запах тютюну від дитини, бо вона намагатиметься це всіляко замаскувати. То як можна здогадатися про погану звичку дитини? Ось декілька підказок, що можуть стати у нагоді:

– Якщо змінилась поведінка (наприклад, дитина раніше багато часу проводила вдома, а потім різко полюбила виходити на прогулянки на вулицю та проводити час з друзями).

– Якщо дитина приходячи додому жує жуйку або їсть цукерки з насиченим запахом, буває діти маскують запах парфумами.

– Якщо витрати на повсякденні потреби дитини збільшились (сигарети коштують не дешево) і ваша дитина стала просити кишенькові гроші частіше.

– Звеніть увагу на руки дитини, нігті і пальці з часом можуть мати жовтуватий відтінок.

– Якщо у дитини зявився кашель, що не повязаний з якоюсь інфекцією чи інші проблеми зі здоров`ям.

– Солодкуватий запах у кімнаті чи від дитини, можуть свідчити про куріння електронних сигарет.

Технології поступово поглинають все ширшу сферу нашого життя (покупки, спілкування, навчання, розваги) і екранний час поступово збільшується, а це має високий ризик виникнення інтернет-залежності. У 15% дітей та підлітків є ознаки залежності від інтернету та соціальних мереж. Також варто врахувати, що на несформовану ще психіку  впливає небезпечний контент, який містять простори інтернету, багато підлітків користуться матеріалами, що не відповідають їх віку (сцени жорстокості, самоушкодження, порнографія).

ЯК РОЗПІЗНАТИ ІНТЕРНЕТ-ЗАЛЕЖНІСТЬ?

– зміна ритму сну

– нав’язливі думки, життя поступово переходить в режим «он-лайн», губиться у віртуальному світі

– збільшується час он-лайн, підліток може нехтувати своїми базовими потребами та втрачає відчуття часу

– підіток намагається обмежити час проведений в інтернеті, але це не вдається

– перепади настрою, депресія, імпульсивність, проблеми з концентрацією, дратівливість

– соціальна ізоляція, погіршуються або обмежуться відносини з близькими та друзями

– дитина може брехати про кількість проведеного часу в інтернеті (бо переконана, що все в нормі і усі так роблять)

– втеча від реальності, від проблем та негативних емоцій, підліток може відчувати моральне полегшення від проведення часу в інтернеті.

ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ?!

– Не потрібно накидатися на дитину і намагатися «перевиховати» – це не допомагає

           Для початку потрібно відверто поговорити з дитиною, а потім уважно вислухати – це важливий крок для розуміння залежності вашо дитини.

– Будь-яка залежність має свою причину, тому вам потрібно поступово виявити причини «втечі» дитини від реального світу (це можуть бути проблеми у школі чи з однолітками, невдале перше кохання), без виявлення причини зцілення неможливе

– Допоможіть дитині повернутися в реальний світ, станьте його другом: сходіть у кіно на прогулянку, в кафе, зробіть разом щось приємне, супроводжуйте його якомога більше, так ви зможете його глибше зрозуміти

– Придумайте та встановіть разом правила користування інтернетом вдома для усіх членів сімї, наприклад: відкладати телефони під час спілкування, спільного перегляду фільмів, під час вживання іжі, використання інтернету до 20:00, один день на тиждень повністю офлайн. Але ці правила повинні встановлюватись із повагою до особистого простору дорослої дитини

– Мотивуйте дитину на пізнання нових цікавих сфер та подорожі.

За необхідності зверніться за підтримкою спеціаліста. Інтернет-залежність потрібно лікувати так само, як і будь-яку іншу залежність. І її не потрібно недооцінювати, оскільки вона може значно знизити рівень життя і нічим не відрізнється від ігроманії, алкоголізму і наркоманії.

Дуже часто батьки підлітків стикаються з ігноруванням, грубістю, не слухняністю та бажанням робити все всупереч. Вам може здаватися, що неможливо виправити ваші стосунки, але це не так і спосіб є. Для початку вам потрібно змінити ставлення до дитини та почати з нею розмовляти.

          У підлітковому віці можуть виникнути проблеми зі своїм позиціонуванням, саме бажання утвердитися і невпевненість у собі породжують бунт – це і є  найголовніша причина підліткового хамства. Дитина бажає бути незалежною, у неї з’являється потреба відокремлення від батьків, пошук свого місця в житті, тож батькам необхідно діяти обережно.

ПОРАДИ БАТЬКАМ:

–      Якісне та довірливе спілкування з дитиною. Ви маєте щиро цікавитись своїм підлітком, його справами, друзями, вподобаннями, переживаннями, його внутрішнім світом. Дитина не буде грубити батькам, які є її опорою, людьми які завжди вислухають, підтримають та не будуть засуджувати.

–      Станьте важливою людиною у житті підлітка. Запропонуйте хороші фільми чи книги, спонукайте дитину спілкуатися з достойними людьми, які можуть стати для неї авторитетом.

–      Не вподоляйтесь дитині – не хаміть у відповідь. Ваша грубість породжуватиме грубість, навіть одного разу сказавши «Закрий рота», через кілька років ви може почути цю саму разу у відповідь. Переконайтесь, що ви у своїй сім`ї не дозволяєте собі грубощів у поведінці, чи до сторонніх людей.

–      Не потурайте в усьому. За допомогою хамства підліток перевіряє ваше терпіння на міцність та досліджує як далеко йому можна зайти, якщо ви терпите – він заходитиме ще далі. Тому впевнено присікайте грубощі, кажіть, що вам неприємно і так з вами не можна розмовляти та попросіть підлітка вибачитись

–      Дозвольте дитині самоствердитись. Радьтесь із дитиною у побутових питаннях та довіряйте відповідальні доручення (сплатити за конунальні послуги, інтернет, сходити в магази), так вона відчуватиме свою важливість, та не забувайте хвалити. Відмовтесь від надмірного контролю.

Юнацький вік – початок дорослого життя.

У юнаків починають з’являтися дорослі ролі та обов’язки, змінюються відносини із вчителями і батьками, зменшується кількість друзів і збільшується їх вибірковість. Ці зміни можуть зумовити у дорослих дітей депресивні прояви.

Соціальні чинники виникнення депресивних проявів у старшокласників:

– сімейні розлади і конфлікти у сім’ї, розлучення батьків

– аномалії виховання (гіпоопіка, гіперопіка, високі вимоги батьків, фізичне покарання)

– смерть близьких родичів, друзів

– розлучення з одним або обома батьками

– конфліктність з однолітками, вчителями, шкільна дезадаптація

– низький матеріальний стан

– політична та соціально-економічна нестабільність, яка викликає страх і тривогу.

Фізіологічні прояви депресії: порушення сну, болі в області серця, м’язах, шлунку, зниження енергії та значне погіршення апетиту або, навпаки, переїдання.

Розумові прояви депресії: труднощі у прийнятті рішень і зосередження уваги, уповільнення мислення, негативні думки про себе, думки про непотрібність, у разі тяжкої депресії – думки про самогубство.

Поведінкові прояви депресії: відмова від розваг, небажання спілкуватись із людьми та схильність до усамітнення, зловживання алкоголем та психоактивними речовинами.

Емоційні прояви депресії: пригнічений настрій, дратівливість, туга, тривога, внутрішнє напруження, почуття провини, незадоволення собою, втрата інтересу до того, що раніше приносило задоволення.

Депресія має сильний прямий зв’язок з особистісною та ситуативною тривожністю.

Тривожність – переживання емоційного дискомфорту, пов’язаного з очікуванням неблагополуччя, з передчуттям можливої небезпеки.

Розрізняють:

– тривожність як емоційний стан – тривога;

– тривожність як стійка властивість, риса особистості або темпераменту – особистісна тривожність.

Особистісна тривожність – стійка індивідуальна характеристика, що відображає схильність особи до тривоги і припускає наявність у нього тенденції сприймати достатньо широкий спектр ситуацій як загрозливих, реагуючи на кожну з них відповідною реакцією.

Страх помилитися – характерна риса надтривожних старшокласників. Мотивація до уникнення невдач домінує над мотивом досягнути успіху.

Прояви тривожності у старшокласників:

– відмова від діяльності, яка видається складною;

– важко робити кроки, які притаманні віку;

– занижена оцінка досягнутих результатів;

– складнощі у комунікації, особливо під час вступу до нового колективу;

– гостріша в емоційному плані реакція на невдачі;

– працездатність та ефективність знижується в умовах нестачі часу або при наявності стресоутворюючих факторів.

НАДВАЖЛИВО! Сімейна атмосфера любові, тепла і затишку.        

Профілактика депресивно-тривожного стану:

– порадьте дітям виходити із зони комфорта: не соромитися проявляти себе як особистість, розширювати коло спілкування;

– не придушувати ініціативи дитини, якщо вони не виходять за межі закону або моральних норм;

– допоможіть дитині зосередити увагу та енергію на будь-якому захопленні, хобі

– розмовляйте з дитиною про її справи, переживання, страхи і допомагайте проживати їх та бачити позитивну сторону того, що відбувається з нею.

При виявленні ознак депресії у своєї дорослої дитини:

– у комфортній розмові з’ясуйте, що саме викликає занепокоєння і тривогу

– допоможіть зміцнити самооцінку: показуйте важливість і значущість дитини для себе та оточуючих

– діліться власним досвідом проживання юнацького періоду

– цікавтеся про захоплення і уподобання вашої дитини: які вони, що саме викликає особливий інтерес, обговорюйте цікаві теми та креативні ідеї

– давайте дитині відчуття довіри

– не обмежуйте сферу компетенції та відповідальності

– поважайте право вибору дитини

– спрямовуйте на правильну дію, а не критикуйте

– не розмовляйте на підвищених тонах, знижуйте рівень конфліктності

– знайдіть спільний інтерес: ранішня зарядка, вечірні прогулянки, катання на велосипедах, гра у футбол, подорожі тощо.

Якщо прояви тривожно-депресивних розладів, наведені у рубриці «ДЕПРЕСИВНО-ТРИВОЖНІ ПРОЯВИ У СТАРШОКЛАСНИКІВ», не проходять і спостерігається негативна тенденція у психологічному стані вашої дитини, ОБОВ’ЯЗКОВО зверніться по професійного психолога.  При легкій формі психологічної допомоги може бути достатньо. У разі більш тяжких форм депресивно-тривожних розладів може знадобитися допомога психіатра.

За інформацією ВООЗ, у світі щорічно реєструється більше 800 тисяч самогубств. Кожні 40 секунд хтось із жителів нашої планети свідомо йде з життя, закінчуючи його самогубством.

Статистика ВООЗ свідчить, що у світовому масштабі серед причин смерті молоді (від 15 до 29 років) самогубства посідають II місце.

Віковий пік ризику самогубств – 15-16 років. Пори року найбільшого ризику – пізня осінь і рання весна.

Думки про самогубство приходять кожній другій дівчині та кожному четвертому юнакові!!! Для когось це лише цікавість і мисленнєвий експеримент, для інших – реальність.

БАТЬКИ БУДЬТЕ УВАЖНІ!

Причина суїциду № 1 серед підлітків та юнаків – конфліктні відносини у родині 56,7 % та конфліктні взаємини із партнером 43,3%.

Групи ризику:

1. Діти, які вже мали досвід «самознищення».

Після незавершеної спроби суїциду 12% підлітків та юнаків протягом 2-х років повторюють її та досягають бажаного.

2. Діти із непропрацьованими психотравмами (фізичне та психологічне насилля).

3. Діти, які вживають алкоголь та наркотики.

4. Діти, які мають генетичну схильність по психічних захворювань та депресії.

     ОЗНАКИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ:

1. Проблема суїциду – це проблема депресії.

Більш ніж 70% депресивних хворих виявляють суїцидальні тенденції, 15% з них – здійснюють самогубства.

Депресія (від лат. Deprimo – «тиснути», «придушити») – психічний розлад, що характеризується «депресивною тріадою»: зниження настрою і втрата здатності переживати радість (ангедонія), порушеннями мислення (негативні судження, песимістичний погляд на життєві події та обставини тощо), руховою загальмованістю.

2. Нехтування здоров’ям та зовнішнім виглядом, зміна харчової поведінки – переїдання або незвична байдужість до їжі.

3. Слова, що свідчать про безвихідність ситуації.

«Мене ніхто не любить, не розуміє», «Мені ніколи не стане краще», «Життя не має сенсу», «Все пропало» тощо.

4. Бажання завершити розпочаті справи, роздаровування особистих речей.

Підліток по своїй суті власник. Якщо він починає роздавати улюблені речі друзям або знайомим (на пам’ять), це тривожна ознака.

5. Аутоагресія. Саморуйнівна поведінка.

Це активність, спрямована на заподіяння собі фізичної та (або) психічної шкоди. Прояви: самозвинувачення, самоприниження, нанесення собі тілесних ушкоджень.

Зверніться за допомогою до фахового психолога. Не ігноруйте ознаки, наведені у рубриці «СУЇЦИДАЛЬНА ПОВЕДІНКА ПІДЛІТКІВ ТА МОЛОДІ». Не відкладайте психологічну допомогу на потім.

НАДВАЖЛИВО! ОДРАЗУ ПІСЛЯ ВИЯВЛЕННЯ ОЗНАК СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ЗВЕРНУТИСЯ ЗА ПРОФЕСІЙНОЮ ПСИХОЛОГІЧНОЮ ДОПОМОГОЮ.

Паралельно із роботою психолога рекомендації батькам:

1. Комфортна атмосфера у сім’ї. Без агресії, напруги та підвищених вимог і очікувань.

2. Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала і відчувала вас як щиру чесну людину, якій можна довіряти.

3. Встановіть із своєю дитиною довірчі чесні стосунки. Це допоможе їй розкритись перед вами.

4. Говоріть із дитиною, проявляючи розуміння та щиру турботу.

5. Якщо важко проявити турботу словами використовуйте невербальну комунікацію: жести, дотики тощо.

6. Будьте другом своїй дитині.

7. Пауза в розмові. Час мовчання допоможе краще подумати і вам, і дитині.

8. Ставте прості щирі запитання: «Як ти?», «Що трапилось?», проявляючи співчуття та інтерес до дитини та її проблем. Не допитуйте дитину.

9. Спрямовуйте розмову у бік душевного болю, а не від нього. Дитина може тільки вам довірити своє особистісне.

10. Будьте на боці дитини. Не ставайте на бік інших людей, які можуть завдати їй болю.

11. Підтримуйте, вислуховуйте, будьте поруч із своєю дитиною, особливо у кризовий період. Допоможіть дитині віднайти опору в ній самій.

12. Обіймайте дитину. Як мінімум 8 ОБІЙМІВ НА ДЕНЬ.

13. Сприймайте дитину як самостійну дорослу особистість із власним світоглядом, цінностями, переконаннями, бажаннями та вимогами.

14. Дайте відчути дитині, що вона бажана!

15. Будьте поруч. Не знаєте, що сказати – мовчіть, але поруч.

Сексуальне насильство – будь-які дії сексуального характеру без добровільної згоди.

Це може бути:

– статевий акт

– сексуальні дії без проникнення у тіло: психологічний або економічний вплив із метою примушення потерпілого до статевого акту, небажані сексуальні дотики, домагання, примус до перегляду порнофільмів, актів ананізму, спостереження за сексуальним насильством, примушування до проституції тощо.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПІДЛІТКАМ ТА МОЛОДИМ ЛЮДЯМ ЩОДО ЗМЕНШЕННЯ РИЗИКУ СТАТИ ЖЕРТВОЮ СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЬСТВА:

– Довіряйте собі і своїм відчуттям. Не ігноруйте відчуття дискомфорту у вашому оточенні або перебуваючи з малознайомими людьми. Залиште цю кампанію або це місце

– Відстоюйте свої кордони – не дозволяйте нікому порушувати ваш особистий простір

– Будьте уважні при розміщенні інформації у соціальних мережах. Не поширюйте багато інформації про себе, свої місце перебування та плани

– Перед виходом з дому завжди майте з собою документ, що посвідчує особу, заряджений телефон і готівкові гроші

– Тримайте своїх батьків або найближчих людей у курсі вашого місця перебування

– Відвідуйте розважальні заклади із друзями і не лишайтеся в них самі

– Не вживайте алкоголь у малознайомих місцях та з малознайомими людьми. Не залишайте свій напій без нагляду!

– Не запрошуйте малознайомих людей додому!

– Уникайте ізольованих та мало відвідуваних місць. Особливо у вечірній час.

– Уникайте нічних прогулянок та бігу наодинці. Змінюйте свій маршрут, перебуваючи лише в добре освітлених місцях.

– Залишайте своє авто у добре освітлених місцях і обов’язково зачиняйте двері.

ПОРАДИ БАТЬКАМ:

– Підтримуйте високий рівень довіри у стосунках зі своїми дорослими дітьми! Це запорука її відвертості та можливості своєчасно виявити небезпеку

– Спілкуйтеся зі своїми дорослими дітьми про ризики застосування сексуального насильства. Розповідайте про ситуації, в які можна потрапити через необачність або недостатню розбірливість у спілкуванні

– Інформуйте дитину про заходи безпеки

– Цікавтеся про оточення своїх дітей і місця, які вони відвідують

– У разі появи у житті дитини нових малознайомих людей будьте уважними до того, що вам розповідає ваша дитина про їх манеру спілкування, звички, родину та інше

– Просіть дитину попереджати вас про обраний маршрут прогулянок і розважальні заклади

– Майте контакти друзів і знайомих своєї дитини

Під час бесід із своїми дітьми поводьте себе природньо, будьте доброзичливими та проявляйте щиру стурбованість через загрози, з якими вона може зіткнутися, але не залякуйте.

Орієнтир – запозичений досвід.

Вибір професії є тривалим і складним процесом, зумовленим їх рівнем інформованості щодо специфіки трудової діяльності, рівнем домагань, інтересами, цінностями, здібностями тощо.

Професійне самовизначення як центр соціальної ситуації розвитку формує своєрідну внутрішню позицію старшокласника, яка пов’язана зі зміною ставлення до майбутнього.

Зверненість у майбутнє, побудова життєвих планів і перспектив – афективний центр юнацтва.

Професійне самовизначення – необхідність для юнаків та дівчат, яка може бути ускладнена, якщо вони не врахують всіх потрібних для цього факторів, а зосередяться лише на одному, наприклад престижність професії, без зважування насиченості ринку праці її представниками.

Базові фактори професійного вибору: зовнішні та внутрішні.

Зовнішні: престижність професії, її змістовні та матеріальні характеристики, соціальний попит, можливості працевлаштування.

Внутрішні: психофізіологічні якості, здібності, інтереси, покликання.

В основу професійного самовизначення входять основні психологічні фактори:

– усвідомлення цінності суспільно-корисної праці;

– загальна орієнтація в соціально-економічній ситуації в країні;

– усвідомлення необхідності загальної і професійної підготовки для повноцінного самовизначення і самореалізації;

– загальна орієнтація у світі професійної праці;

– виділення подальшої професійної мети;

– узгодження мрії з іншими важливими життєвими цілями;

– знання про вибрані цілі;

– знання про внутрішні перепони.

НЕ МОЖНА! Нав’язувати дитині своє бачення її майбутньої професії.

НАСЛІДКИ НАВ’ЯЗУВАННЯ:

– втрата дитиною мотивації

– стрес та пригнічення

– обмеження потенціалу

– втрата індивідуальності

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ВИЗНАЧИТИСЬ!

– Проявляйте емпатію та розуміння

– Будьте відкриті до різноманітності вибору професій

– Сприяйте дитині у самовизначенні

– Допоможіть дитині знайти свій професійний шлях

– Спілкуйтеся конструктивно: говоріть із дитиною про її бажання, мрії та цілі, давайте її конструктивні поради.

Сепарація від батьків – природній, вкрай необхідний процес. Вчасна сепарація дає можливість юнаку або дівчині будувати власне життя, самостійно приймати рішення та нести за них повну відповідальність.

Як відділитися від батьків безболісно для обох сторін?!

ПОРАДИ ДОРОСЛИМ ДІТЯМ:

1. ЗНАЙДІТЬ ОПОРИ. Віднайдіть власні цінності та привласніть їх собі

2. ПОМІЧАЙТЕ ТА НАЗИВАЙТЕ ВЛАСНІ ПЕРЕЖИВАННЯ. Прослідкуйте, що ви відчуваєте поряд з батьками, і яку стратегію поведінки обираєте

3. З’ЯСУЙТЕ, ЧОГО ХОЧУТЬ ВІД ВАС БАТЬКИ?! За їхніми словами можуть ховатися власні травми, захисти, викривлені упередження та внутрішні конфлікти. Якщо батьки маніпулюють або вживають токсичні фрази, не беріть їх на себе, вчіться бачити, що за цим може ховатись. Пам’ятайте: перед вами дорослі люди, які прожили чимало років, сповнених подіями та переживаннями

4. НЕ НАМАГАЙТЕСЬ ВИПРАВИТИ БАТЬКІВ. Батьки не зміняться, прийміть це

5. НЕ РЯТУЙТЕ БАТЬКІВ. Не «всиновлюйте» батьків

6. ДОСЛІДЖУЙТЕ БАТЬКІВСЬКУ ІСТОРІЮ ЖИТТЯ. Часи, в які батьки народилися, суспільні норми та правила, пріоритети, як вони навчалися, будували кар’єру та особисте життя

7. ВАЖЛИВО ВСТАНОВИТИ ДИСТАНЦІЮ. Навіть, якщо ви продовжуєте жити разом, важливо мати свою територію із власними правилами

8. ПАУЗА МІЖ ПОЧУТТЯМИ І ДІЯМИ. Давайте собі час для проживання власних емоцій і прийняття рішень щодо подальших реагування та дій

9. ПРИВЛАСНЮЙТЕ ВЛАСНУ СИЛУ ТА ПОМІЧАЙТЕ ВАШУ ВІДМІННІСТЬ ВІД БАТЬКІВ. Це допоможе вам перестати очікувати від них визнання, прощення або вивільнення і дозволить побачити в них реальних живих людей з їх перевагами та недоліками. Конкуренція – необхідна частина сепарації та дорослішання. Побачте і прийміть, що ви у чомусь краще за батьків, так буде легше сепаруватися.

ПОРАДИ БАТЬКАМ:

– «РАДІЮ, ЩО ТИ ДОРОСЛІШАЄШ ТА СТАЄШ САМОСТІЙНИМ (-НОЮ). У РАЗІ СКЛАДНОЩІВ ЗАВЖДИ МОЖЕШ РОЗРАХОВУВАТИ НА МОЮ ДОПОМОГУ» – універсальна порада!

– НЕ УТРИМУЙТЕ СВОЇХ ДОРОСЛИХ ДІТЕЙ БІЛЯ СЕБЕ. Не вчиняйте маніпулятивних дій та кроків, аби втримати свою дорослу дитину поруч із собою

– ДАВАЙТЕ СПОКІЙ ТА ПРОСТО ЛЮБІТЬ. Припиніть виховувати свою дорослу дитину. Побачте у ній дорослу самостійну відмінну від вас людину

– СТАВТЕСЯ ІЗ ПОВАГОЮ ДО ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ. Поважайте особисті кордони вашої дитини та правила співжиття

– ДОВІРЯЙТЕ!

– ПІДТРИМУЙТЕ ЗВ’ЯЗОК ІЗ ДИТИНОЮ. Телефонуйте, зустрічайтеся, проводьте разом час

– ДОПОМАГАЙТЕ ДИТИНІ ПІДВИЩУВАТИ КОМПЕТЕНТНІСТЬ ТА САМОСТІЙНІСТЬ

– ЖИВІТЬ ВЛАСНЕ ЖИТТЯ. Працюйте, подорожуйте, спілкуйтеся у колі родини, друзів та знайомих, отримуйте новий досвід і захоплюйтесь чимось.